Новенька
Знайоство
моє минуле
Акварелі
Запах кохання
Щепіт признання
Порожнє серце
Голосу якого не існує
Ти була чи ні?
Сльози які солодші за мед
Порожнє серце
Ранок був тихий ,без співу пташок.Вранішнє проміння помалу заливало теплими кольорами ,сіру кімнату хлопця.
Коли проміння почало лоскотати його  ніс ,він розплющив очі.Спогади відразу накинулися на нього ,як буря .Йому в коханні учора призналась Аура...Він різко підвівся і сів на ліжко згадуючи кожну деталь тої прекрасної миті.Її губи сказали йому "я тебе також кохаю" ,він згадав ,як вона поспіхом ,червоніючи(її це робило ще красивішою )закрила за собою калітку .
   Він був щасливий,отже ...вона кохає Марка!!!Його любов взаємна!
Він від радості встав і закружляв по кімнаті притуляючи долоні до розпащілих щік.За мить щасливчик,одягнувся в буденний одяг і пішов до ванної.На годиннику велика стрілка показувала,пів шосту,була неділя.
Швидко почистивши зуби ,Марк пішов на кухню заварювати каву.
Через пів години ,він стояв на балконі і покурюючи цигарку пив каву..Ох,оце насолода,найголовніше,щоб свої не побачили за цим покурюванням,хоча він і знав,що його батьки люблять поспати до десятої.
      Він взяв свій телефон і зайшов на  сторінку Аури.Вона була онлайн.Він написав їй повідомлення з Вконтакті
Макрус 6:00
Ти чого не спиш?
Аура 6:01
Я і не спала
Не кожного дня в коханні признаєшся😶
Маркус   6:01                                Оу...ну добре,вибач..
Аура 6:01
За що?Ну добре я піду на кухню заварю собі чаю,сьогодні в мене заняття по малюванню,потім уроки піаніно і наприкінці гімнастика.До вечора
Маркус 6:02
До вечора  ❤
   Він зітхнув ,отже Аура аж до вечора буде відсутня.
Після 12 години до нього подзвонила Ростя,просила зустрітися,дуже терміново,її голос тремтів від хвилювання.Марк сказав ,що прийде до парку коло офісу, на 13:00 .
     Вони зустрілися ,вона була одягнута в зелену сукню,що гарно констрастувало її з кольором волосся Марк почав:
-Ростю,у тебе в телефоні голос був схвильований,щось трапилось?Тебе хтось образив?
-Ні,ні-замотала головою дівчина,просто я ....хотіла тобі признатися в своїх почуттях,знаю звучить банально,але все ж ,ти хочеш зі мною зустрічатися?
Її щоки пашіли червоним вогнем.Вітер розвіював її хвилясте волосся .
-Вибач Ростю,але я кохаю іншу дівчину...я не можу з тобою зустрічатися.-мовив Марк ,він не знав ,як на це відреагує Ростя,але він і не хотів її засмучувати
-Ти мені подобаєшся,як друг..Ми ж і далі будемо друзями?
-Ага...так...будемо-вимовила чужим Маркові голосом Ростя,її очі які ще мить тому відбивало світло,були порожніми ,як очі ляльки.Бувай,Маркусе.Із цими словами вона повернулася і без поспіху пішла .По їі щоках котилися великі і чисті як кришталь сльози ,а серце розривало від болю.
Марк не знав,що робити .З поганим настроєм він запалив цигарку і пішов у бік свого дому."Вибач мене Ростю" подумав Марк
        •                        •                           •
Була десята година вечора,на п'ятиповерхівці на даху стояла дівчина і з байдужістю дивилася на нічне небо."Мабуть,не судилося мені ,щоб мене хтось любив,моє серце....порожнє..." вона з усмішкою глянула на свій рідний двір,де любила грати з колишніми подружками."Я зроблю крок,і мене не буде..." З п'яти хвилин вона стояла,а потім...зникла з поля зору.
© Dino Astral,
книга «Німа».
Голосу якого не існує
Коментарі