моє минуле
Після уроків ,я пішов додому.Вдома мама готувала обід,братик сидів на диввані дивився мультики.Пішов до мами на кухню ,мама запитує:
-Ну що ,синку ,як справи в школі?
-Та нормально,-говорю-у нас новенька з'явилась.
-О ,і як ,симпатична?-у маминих очах засвітились лукаві вогники.
- Така собі,нічого особливого.А коли Таня прийде?
-О,чуть не забула,вона просила,що як прийдеш ,то підеш до неї в майстерню,вона тобі щось підготувала-знову ті лукаві вогники,та я їх дуже люблю,після смерті тата,мама немов стихла і часто ходила сумна,але коли у нашій сім'і зв'явився Антон ,мій отчим,то мама знову почала усміхатись,заради цього я і признав нового родича.Мені тоді було 8 років,коли я дізнався,що тато помер від раку,я тоді не розумів ,що сталося,але знав,тато більше не візьме мене на риболовлю,не піде дивитись,як я граю у футбол,не скаже мені ,який я молодець за хорошу оцінку...Таня,моя старша на 5 років сестра ,плакала по ночам...тихо.Без звуку.Безмовний плач.Вона не хотіла,щоб я бачив,як вона страждає.Але я відчував їі розпач і сумував за татом.
Антон зв'явився у нашому житті ,коли мені було 11,він завджи допомагав мені в домашці,водив мене на тренування і вислуховував мої довгі та нудні для дорослих історіі,Таня,спочатку його ігнорувала,наче його не було,але після того страшного випадку,коли вона поверталася з мистецької ,то якась шайка малоліток намагалася їі затягнути в машину,Антон тоді ішов ,щоб іі забрати зі школи і побачив цю картину.
Дома я з мамою побачив,як до квартири зашли Таня,яка підтримувала Антона.Він заступився.У нього було переломане ребло і розбита губа.Він для мене став супергероєм і. ..татом .
Потім мама з ним одружилася і через рік у нас зв'явився братик Степан.Тоді мама знову усміхалася,і я був щасливий,але всеодно моя туга залишила шрам на моєму серці
-Ну що ,синку ,як справи в школі?
-Та нормально,-говорю-у нас новенька з'явилась.
-О ,і як ,симпатична?-у маминих очах засвітились лукаві вогники.
- Така собі,нічого особливого.А коли Таня прийде?
-О,чуть не забула,вона просила,що як прийдеш ,то підеш до неї в майстерню,вона тобі щось підготувала-знову ті лукаві вогники,та я їх дуже люблю,після смерті тата,мама немов стихла і часто ходила сумна,але коли у нашій сім'і зв'явився Антон ,мій отчим,то мама знову почала усміхатись,заради цього я і признав нового родича.Мені тоді було 8 років,коли я дізнався,що тато помер від раку,я тоді не розумів ,що сталося,але знав,тато більше не візьме мене на риболовлю,не піде дивитись,як я граю у футбол,не скаже мені ,який я молодець за хорошу оцінку...Таня,моя старша на 5 років сестра ,плакала по ночам...тихо.Без звуку.Безмовний плач.Вона не хотіла,щоб я бачив,як вона страждає.Але я відчував їі розпач і сумував за татом.
Антон зв'явився у нашому житті ,коли мені було 11,він завджи допомагав мені в домашці,водив мене на тренування і вислуховував мої довгі та нудні для дорослих історіі,Таня,спочатку його ігнорувала,наче його не було,але після того страшного випадку,коли вона поверталася з мистецької ,то якась шайка малоліток намагалася їі затягнути в машину,Антон тоді ішов ,щоб іі забрати зі школи і побачив цю картину.
Дома я з мамою побачив,як до квартири зашли Таня,яка підтримувала Антона.Він заступився.У нього було переломане ребло і розбита губа.Він для мене став супергероєм і. ..татом .
Потім мама з ним одружилася і через рік у нас зв'явився братик Степан.Тоді мама знову усміхалася,і я був щасливий,але всеодно моя туга залишила шрам на моєму серці
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(1)
моє минуле
Мені дуже сподобався цей розділ. 👏👏👏
Відповісти
2020-12-14 21:47:50
Подобається