День восьмой
Вдруг вонзился луч во тьмы пучину, Отразился от зеркальных вод. Свет и тьму на день и ночь раздвину, Вечер будет – первый день пройдёт. Собираем нижних вод бездонность, Выйдет сушей камень – материк. Сеют травы добрые ладони, Плод деревьев под листвой возник. Стало так и дух летит навстречу. Снова вечер, утро – третий день. Спит сынок мой маленький доверчив. Бог творит миры – Ему не лень. Дуют ветры надо мной летучи, А дороги – камень да гранит. Проплывают над дорогой тучи, Мелкий дождик по полям строчит. Будет время – ложь его обманом, – Где же брат твой? – Он уже не мой! Смерть возникнет из болот туманом, А на смену ей придёт любовь. И покамест две они тут рядом, Скрыты правда, красота, но ложь, Прикрываясь праздничным нарядом – Словом страшным, острым словно нож... Пусть подобны, но в подобье странном Гений будет счастлив и злодей. День шестой, пока ещё так рано, И любовь не защитит людей. На кусочки разбиваю строчки, Словно сердце – все они стучат. Правда смоет лжи и смерти точки. День седьмой. Господь, Ты будешь рад! Вдруг вонзится луч во тьмы пучину, Отразится от зеркальных вод, И найдём мы главную причину, И починим – день восьмой придёт.
2022-10-20 11:59:28
0
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10816
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13420