1.
Це було три роки тому. Замість того, щоб поїхати розважитись у вихідний день, ми з сім'єю прибирали в квартирі. Ініціатором нашої " місії " була мама.
Ох.. моя мама - це справжній перфекціоніст! Якби в неї була можливість правити світом, він би був ідеальним.
Як добре те, що я не така.
Я ніколи не шукаю ідеалу, бо розумію, що його не існує. Навіть розрахунки з фізики і математики часто мають похибку. Люди самі придумують правильні відповіді, тобто ті результати, з якими згодна більшість і які є начебто ймовірними.
А навіщо шукати те, чого не нема?
Трохи засмучена і стомлена, я, сівши на підлозі, почала діставати речі з картонних коробок. Це був мій дитячий одяг, взуття, іграшки... Це був не просто ящик, це було моє життя, моє минуле життя... Тепер минуле має піти у смітник.
" А це що таке?" - пошепки я спитала сама себе.
На дні коробки лежала невідома річ, обмотана ганчіркою.
" Подивитись, що там, чи може не варто? - вагалася я, - ай! Спробую!"
Це було важко зробити, вузол був міцно зав'язаний. Врешті решт, знявши ганчірку... я остовпіла. Ба більше, я була приголомшена!
" Скрипка?! У мене в руках скрипка?! Я.. я.. як?"
В голові закрутились і переплутались думки. Звідки ця скрипка і чому вона тут опинилась, пояснити важко. До того ж, я трохи боялась розповісти батькам про знахідку. Не знайшовши виходу, вирішила мовчати, але було запізно. В той момент, в кімнату зайшла мама. Побачивши в мене в руках скрипку, вона скам'яніла, а потім закричала неначе навіжена.
" Господи! Ще ти будеш зносити старий мотлох додому! Викинь її негайно!"
На щастя, цю розмову почув тато. Він якнайшвидше примчався до нас.
Ох.. моя мама - це справжній перфекціоніст! Якби в неї була можливість правити світом, він би був ідеальним.
Як добре те, що я не така.
Я ніколи не шукаю ідеалу, бо розумію, що його не існує. Навіть розрахунки з фізики і математики часто мають похибку. Люди самі придумують правильні відповіді, тобто ті результати, з якими згодна більшість і які є начебто ймовірними.
А навіщо шукати те, чого не нема?
Трохи засмучена і стомлена, я, сівши на підлозі, почала діставати речі з картонних коробок. Це був мій дитячий одяг, взуття, іграшки... Це був не просто ящик, це було моє життя, моє минуле життя... Тепер минуле має піти у смітник.
" А це що таке?" - пошепки я спитала сама себе.
На дні коробки лежала невідома річ, обмотана ганчіркою.
" Подивитись, що там, чи може не варто? - вагалася я, - ай! Спробую!"
Це було важко зробити, вузол був міцно зав'язаний. Врешті решт, знявши ганчірку... я остовпіла. Ба більше, я була приголомшена!
" Скрипка?! У мене в руках скрипка?! Я.. я.. як?"
В голові закрутились і переплутались думки. Звідки ця скрипка і чому вона тут опинилась, пояснити важко. До того ж, я трохи боялась розповісти батькам про знахідку. Не знайшовши виходу, вирішила мовчати, але було запізно. В той момент, в кімнату зайшла мама. Побачивши в мене в руках скрипку, вона скам'яніла, а потім закричала неначе навіжена.
" Господи! Ще ти будеш зносити старий мотлох додому! Викинь її негайно!"
На щастя, цю розмову почув тато. Він якнайшвидше примчався до нас.
Коментарі