У кімнаті панувала тиша, а повітря було важким. Порушивши мовчанку, тато промовив: " Ти маєш рацію, у цієї скрипки дійсно незвичайна доля. Твій дід, тобто мій батько привіз її сюди ще в 1945 році з Кенігсберга. Ох.. яким він був віртуозом, як він грав..."
" Що?! - приголомшено скрикнула я. -  І ти весь час мовчав?! Чому ти мені не розказував про нього? Чому я дізнаюсь про це лише зараз?"
" Я не був впевнений, що тобі буде це  цікаво слухати. Але якщо хочеш, то ходи сюди."
Ми всілися на дивані і тато почав свою розповідь.
" Вся ваша шкільна історія говорить і віє брехнею. Травень, перемога, всі радіють... Ніякого дев'ятого травня насправді не було. Хоч і радянські землі були звільнені від коричневої чуми, проте ніхто чомусь не згадує про жорстокі бої в Пруссії 1945 року і про те, скільки наших солдатів і офіцерів там загинуло.  Двоє батькових братів не повернулося звідти. Одного було вбито 8 травня, а другий невідомо де, в документах так і записано: "  ПРОПАЛ БЕЗ ВЕСТИ". Твоєму дідові пощастило. Що там казати, він завжди мав хорошу вдачу. Але війна нікого не жаліла, люди були вбиті як фізично, так і морально. "
" А далі? А що було далі? " - не вгавала я.
" Слухай же, не перебивай. І от одного дня, батьковий гарнізон зупинився в покинутому і розбомбленому маєтку. Як він сам мені розповідав, це колись була розкіш, а не будинок. Це був справжній витвір мистецтва, від якого залишились лише руїни. Саме серед цих руїн він і знайшов її. Скрипку. "
Тато враз замовк, а потім знову продовжив:
" Що найбільше вразило його тоді, що скрипка була неначе нова. Ніде неушкоджена, жодної подряпини! І батько взяв її, і почав грати...
Звук...
Міло, ти не уявляєш, яка це сила..
Звук цієї скрипки, це звук мого дитинства, він назавжди залишиться зі мною. Я ніколи не забуду те, як мій батько грав на ній... "
"Ця скрипка дуже стара. - промовив тато і показав пальцем на неї. -  Якщо їй вже тоді було десь за сто років, то можеш собі уявити, скільки вона бачила і скільки вона грала. Твій дід казав, що її зробив якийсь майстер з Мангейма, під ефами скрипки є навіть його печать. О, знайшов! Гляди - но сюди."
Я підсіла ближче, щоб роздивитись. І справді, в середині скрипки була печатка. Проте на ній не було вказано ні року, ні місця, де її могли б зробити. Було лише ім'я майстра - Johann Gotz.