Блог
Всі
ПУТІВНИК
Новини, Цікаве, Різне
усім тепленький привіт 🤍
мене звати Енн Майєр і це мій маленький світ, де я розповідатиму не тільки процес написання своїх історій, але й ділитимусь шматочками свого життя ✨
і ось невеликий перелік цікавих і захопливих історій:
• «Маєток Долман» —
«Коли пітьма огортає твоє тіло й змушує підкоритись, ти не маєш сил упиратись. І ти йдеш за течією чужих думок, спорожнілих почуттів. Тільки якщо пітьма не жила в тобі усе життя...
Двадцятивосьмирічна Мері несподівано отримує запрошення на святкування Дня Подяки від своєї родини з Англії. Не довго вагаючись, вона вирішує навідатись до старого дому, маючи сумніви щодо щирості у написаному листі від тітоньки. І тільки-но її нога переступила поріг рідного, але давно забутого порогу дому, тіні минулого одразу оточили її. Задля справедливості і свого майбутнього дівчина мала розгадати таємниці, що ховались у кожному з куточків дому. Задля чого родина Долманів ховала правду від Мері? Що у собі насправді приховував старий маєток?»
[https://www.surgebook.com/missmayer/book/maetok-dolman]
• «Бунтарка, або Таймер сновидінь» — розповість нам про сімнадцятирічну дівчину на ім'я Енні Берінгтон, життя якої повністю змінилось лише в один день лише через одну людину. Злочинність, заборонені речовини, зрада, кохання та обман — все це поглине головну героїню та закрутить у вир неймовірних пригод.
[https://www.surgebook.com/missmayer/book/buntarka-abo-taymer-snovidin]
• «ГІЛКИ» — невелика збірка оповідань, яка вміщає в себе детективи, пригоди, романтику і драму. Коротенько, але захопливо зануритись в історію кожного героя.
[https://www.surgebook.com/missmayer/book/gilki]
також мене можна знайти ще на таких літературних платформах, як:
- WATTPAD
(https://www.wattpad.com/user/missmayer_)
- БУКНЕТ (https://booknet.ua/missmayer-u3835921)
- АРКУШ (https://arkush.net/user/3510)
- випуск та інтерв'ю зі мною, де можна дізнатись про мене трохи більше: [https://www.surgebook.com/sgawards/book/sb-news-july-2023/enn-mayer-i-v-obiymakh-spogadiv]
залишайся, тут затишно ☕
книги, кава і трохи життя
Новини, Цікаве
мій телеграм канал, де я ділюсь своїми думками, книгами, піснями та просто щіпкою сезонної хандри 🖤
https://t.me/missannmayer
20
142
розвантаження думок, або як описи зображень допомагають нам
Цікаве, Думки вголос, Різне
колись давно мала таке собі невеличке тренування: завантажувала різні зображення (які сподобались, звичайно) та намагалась вкластись в невеличку розповідь. то були описи, діалоги, монологи, сцени з більшою кількістю персонажів та деталей.
деякі з них увійшли до сюжету з книги. така собі міні-картинка. але яка ж яскрава, бо прописувала її окремо від усього.
це цікаво та корисно. чому цікаво? я вважаю це маленьким відпочинком від текстів, над якими ми довго працюємо. побачити щось ще, окрім власних вже існуючих думок, це захопливо.
корисно, бо ми тренуємо свої вміння бачити світ на аркуші, а не просто в голові. це виплив фантазій та абстракцій. це те, що коротке та не стосується основного. це те, що розвантажує думки.
також можна взяти одну й ту ж картинку і поділити на декілька частин (їх може бути багато):
— описати місце/подію/пейзаж;
— створити діалог;
— додати сцену дій тощо.
я закинула цю справу давно, і от знову повертаюсь, бо розвантаження думок — важлива деталь, аби не втрачати енергію.
Книги
Всі
Вірші
Всі
я не була б сама
холодний вітер обмивав дерев гілля
і мій чутливий сон перервався до нуля
якби ж то мрії не були марними, я
не була б
сама.
зірвалось з вуст тихе бажання жити
почутий постріл відірвався ниттю
якби ж то світ відкрив криваві очі, я
не була б
сама.
9
2
94
ти
а ти усміхненно цілуєш
їхні вуста.
виводиш пальцями, тамуєш
усі серця.
зітреш із пам'яті, зруйнуєш
усю любов.
тільки себе ти не цінуєш.
і плачеш. знов..
7
10
108
назавжди
пахло кавовими зернами навколо
і десь там тихо грала музика на фоні
я пригадав
як ти дивилась у мені
безтурботного..
але не так!
я був закоханий.
у тебе..
у очі ті, у посмішку твою.
ти червоніла при розмові, я був збентежений.
ти не відкрилася спочатку, але погодилась
на каву.
після десятої вечора, стомлена і хочеш спати,
ти втомлено всміхалась й кепкувала,
я мав дурню сказати те, що досі ти пригадуєш.
я був не свій, а ти і не моя.
ми поруч, але далеко десь в думках у себе.
ти у мене...
а я в твоїх?
три ночі та я вже закохавсь,
в ті очі, в посмішку твою.
коханою я зву тебе, а ти всміхалася щораз.
я кепкував, все дивлячись на губи
хотів поцілувати, забутись у нещасті
можливо, й ти не бажала.
я пам'ятаю вечір осені
твоє пальто, твої чобóти.
ми пили каву поза містом, сидячи разом.
я мріяв, мрію про «назавжди»,
про усмішку твою прекрасну,
про очі, в яких я бачу щастя,
про дотики ніжніше за квітки.
і ось, ти вся домашня вдома з чаєм
ти грієшся в моїх обіймах, а я в твоїх.
я досі кепкупав і ти всміхалась,
але мав крок невдалий
і ти заплакала.
ти лила сльози через слова.
пусті слова, які бездумно вилітали.
в пробаченнях я шепотів «пробач...
пробач, кохана».
в примиреннях ти в пустці поглядом шукала
виправдання,
пояснення.
я в битім склі ловив сліди твої:
«чекай! зажди!»
ти обернулась в гніві, навіть не торкнувшись.
ти усміхнулась.
простягла мені ти руку.
— разом?..
— назавжди...
____
тобі, моє кохання
10
6
107
