Воспоминания

Molaa Nori

Мне б опереться о твоё плечо Лишь чувствуя неровное дыхание И ощущать как становится тепло Когда мельком скользит воспоминье Но пожалуй,от этой мысли воздержусь Закрыв на ключ все,что ещё живое И мне не страшно, я клянусь Из глубин вырывается немое Но ведь по правде я шатаюсь От испуга и обид Зачем ушел,со мной вот так прощаясь Теперь ты мертв,а я тобой убит Ты вынял душу и забрал с собой Оставив тело на мучения Я обращался к тебе с такой мольбой Но ты оставил меня без предупреждения Я без тебя каждую ночь воплю И безутешно по тебе скучаю Прости,что так и не успел сказать люблю И что за всё тебя прощаю

2021-03-14 23:51:08

5

0

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

12396

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11443