Воспоминания

Molaa Nori

Мне б опереться о твоё плечо Лишь чувствуя неровное дыхание И ощущать как становится тепло Когда мельком скользит воспоминье Но пожалуй,от этой мысли воздержусь Закрыв на ключ все,что ещё живое И мне не страшно, я клянусь Из глубин вырывается немое Но ведь по правде я шатаюсь От испуга и обид Зачем ушел,со мной вот так прощаясь Теперь ты мертв,а я тобой убит Ты вынял душу и забрал с собой Оставив тело на мучения Я обращался к тебе с такой мольбой Но ты оставил меня без предупреждения Я без тебя каждую ночь воплю И безутешно по тебе скучаю Прости,что так и не успел сказать люблю И что за всё тебя прощаю

2021-03-14 23:51:08

Інші вірші поета

Забуду Поймут те,кто не выносит историю... Что такое жизнь? Выбираю себя

Інші поети

Anntuanetta

@Anntuanetta

найпухнастіший з котиків

@samiypuhliyizkotikov

jxsx_ kxlsxw

@jxsx_kxlsxw

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

127

4128

І сиділи, курили

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Ми сиділи і викурювали дні пачкáми, Вбивали їх пустими балачками Про погоду та інші нісенітниці. Годувалися казочками І давали обітниці. Ми сиділи і випивали. Чашка за чашкою З медом, ментолом, м'ятою чи ромашкою. І куштували пригорілі кекси, Що їх присипаючи насмішками, Виробляли рефлекси. Ми сиділи і малювали в календарі хрестики, Кілька аркушів перекреслили, Залишивши лише ту неділю, Щоб тих хвилин решту Ми ще так посиділи. І сиділи, курили, віддавали команди Аж поки опівніч не пробили куранти. І ми – дим, що розлетівся кімнатою. І наші старання увінчалися втратою Своєї кращої частини В полоні рутини.

4174