half-light

Ви вірите в існування напівтемряви? Місце, де воєдино сплітається любов та ненависть, сяйво та морок.

А чи вірите ви, що у любові все прозоро, що у ній немає сорому?

Життя Ендрю здавалося суцільним жахіттям, у якому він грав головну роль, а всі епізодичні були віддані на поталу часу та незнайомцям. Невідомим, таємничим людям в очах яких він бачив своє відображення, що розчинялося в безлічі страхів та думок в його голові.

В житті все циклічно, кожний намір – це дія, отже в який з моментів людина починає хибно думати та змінювати світ навколо себе? Ці питання вертілися у скронях немов буревій осіннього, жовтого, прохолодного листя. Що стає точкою відліку в бажанні та потребі? Хіба ж потреба кохати фізична? Чи все ж таки емоційна? Що провокує тіло виділяти речовини, що збуджують людину емоційно, дарують щастя або ж смуток?

Хм, напевно це компетенція науковців, Ендрю залишалося лише будувати свої карткові замки зі здогадок та теорій, які фантазував юний, нестримний мозок.

— Ілейн, чи віриш ти в існування раю, якщо ми народжуємося у пеклі? — у голосі хлопця відчувався посмак спаленої сигарети, що постукував важкістю дихання. Його погляд завжди був націлений в очі співрозмовника, де всі шукачі намагаються знайти відповіді.

— Я вірю в те, що ми народжені для боротьби. І найголовнішим ворогом для людини – є вона сама. Це боротьба протирічь, що розділяє людину навпіл до напівтемряви.

— Що ж таке напівтемрява?

— Це місце, якого не існує на мапі. Це стан, відчуття у яких ти тонеш в бурхливому морі, рятуєшся від істини, ховаєшся від світла, — Ілейн поглянула на полум’я свічки, що так яскраво палало в прохолодній кімнаті. Єдине джерело світла здавалося таким крихким та могутнім водночас, й це поєднання змушувало серце ціпеніти від захоплення. — Ось бачиш свічку, вона палає до кінця, до тих пір допоки від неї не залишиться лише сірий віск на канделябрі, та чорний гніт. Ось так само напівтемрява – це життя у якому ми свічки. Це місце осередку любові та ненависті, де у любові все прозоро, а у ненависті все нестримно.

— Отже, я знаходжуся у напівтемряві?

— О, звичайно ж що так. Як і усі ми. Просто згодом хтось обирає темряву, а хтось звертається до світла.