فلسفة مشاعر

انا في هذا العالم ولست في هذا العالم موجودة وغير موجودة احس ولا احس اهتم ولا أهتم أفكر ولا أفكر و كم من احساس يمر علي في ساعة و كم من فكرة تمر علي في دقيقة و كم من ألم يعتصر قلبي في ثانية إحساسي ليس مجرد احساس شعوري ليس مجرد شعور وجودي ليس مجرد وجود تخيلاتي ليست مجرد تخيلات حبي لك ليس كأي حب أنت لست كأي أحد ربما خلقت لاحبك واذوب في عشقك ربما خلقت كي أكون لك حتى لو يبدو لك مستحيلا ربما خلقت كي أكون بجنبك واشعر بدفئ حضنك ربما خلقت كي أكون في حياتك كالجذور وليس كالاوراق ربما وجودي لن يكتمل إلا بك ربما انت لي وانا لك ربما انا في حبك كالمجنون ولا أعلم ماذا اقول لكن معك قد اخترت أن أكون او لا أكون #فلسفة_مشاعر..... بقلمي✏

2018-09-06 23:00:11

Інші вірші поета

love hurts نهضة السبات My inner fear I love you

Інші поети

آنسة سلحفاة ( سولكاتا)

@sulcata

Олег Шемчук (ОЛШ)

@Olsh

Kulbaba_ml

@Kulbaba_ml

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16691

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12322