نهضة السبات

هل أتوقف عن السير ؟ ام أكمل السير إلى الأمام؟ ستستيقظ من سباتك.... سترى أحلامك تتداعى أمامك... ستجد نفسك عاجزا ، راضخ لأمر الواقع .... ستجد نفسك ضائع في بحر التفكير ووحل التخطيط.... ستبكي بحرقة و لن تنطفئ الشمعة المتوهجة في قلبك بل ستزداد توهجا كلما دنت الأيام وصار الأجل قريبا.. ستتذكر كل شيء بغصة وحرقة.... ستتذكر في تلك اللحضة الأخيرة دنو أجلك.... ستتذكر جميع ذكرياتك البريئة منها والمتمردة .... ستتذكر من انت وكيف كنت..... ستتذكر حالتك الميؤوس منها.... ستتذكر مدى عجزك وبلوغ عمق جرحك.... ستتفطن لقرصة الدنيا وصفعة الحياة... ستتفطن رغم انك مخدر بابرة الخذلان... ستجد نفسك معلق في نهر من الأوهام.... والذي صار يحمل في طياته وأعماقه نوعا خاصا من الآلام ... ستتفطن ويتمنى قلبك لو كان هذا في الأحلام.... ستتفطن وتسلم نفسك للاستسلام.... ستخطو خطوة الميت الذي خانته روحه وتخلى عنه جسده.... ستموت وانت شاهد على موتك... ستمشي في جنازتك.. ستعانق نفسك.... ستعزي قلبك ببضع كلمات.... ستترك روحك في مكان تعلم جيدا أن العودة فيه من السابع المستحيلات.... ستكتفي بحفر اسمك بيدك.... ستكتفي بتأمل قبرك.... ستكتفي بالنظرة الأخيرة ، ولن تجرأ على النظر ورائك... ستتذكر حينها الإجابة عن سؤالك.... أن لاتتوقف عن السير و تكمل السير إلى الأمام... #The_Daun.....✏

2018-09-16 04:35:04

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12106

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5582