نهضة السبات
هل أتوقف عن السير ؟ ام أكمل السير إلى الأمام؟ ستستيقظ من سباتك.... سترى أحلامك تتداعى أمامك... ستجد نفسك عاجزا ، راضخ لأمر الواقع .... ستجد نفسك ضائع في بحر التفكير ووحل التخطيط.... ستبكي بحرقة و لن تنطفئ الشمعة المتوهجة في قلبك بل ستزداد توهجا كلما دنت الأيام وصار الأجل قريبا.. ستتذكر كل شيء بغصة وحرقة.... ستتذكر في تلك اللحضة الأخيرة دنو أجلك.... ستتذكر جميع ذكرياتك البريئة منها والمتمردة .... ستتذكر من انت وكيف كنت..... ستتذكر حالتك الميؤوس منها.... ستتذكر مدى عجزك وبلوغ عمق جرحك.... ستتفطن لقرصة الدنيا وصفعة الحياة... ستتفطن رغم انك مخدر بابرة الخذلان... ستجد نفسك معلق في نهر من الأوهام.... والذي صار يحمل في طياته وأعماقه نوعا خاصا من الآلام ... ستتفطن ويتمنى قلبك لو كان هذا في الأحلام.... ستتفطن وتسلم نفسك للاستسلام.... ستخطو خطوة الميت الذي خانته روحه وتخلى عنه جسده.... ستموت وانت شاهد على موتك... ستمشي في جنازتك.. ستعانق نفسك.... ستعزي قلبك ببضع كلمات.... ستترك روحك في مكان تعلم جيدا أن العودة فيه من السابع المستحيلات.... ستكتفي بحفر اسمك بيدك.... ستكتفي بتأمل قبرك.... ستكتفي بالنظرة الأخيرة ، ولن تجرأ على النظر ورائك... ستتذكر حينها الإجابة عن سؤالك.... أن لاتتوقف عن السير و تكمل السير إلى الأمام... #The_Daun.....✏
2018-09-16 04:35:04
3
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5685
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1972