نهضة السبات
كاســـــــــرة القيـــــــــود
هل أتوقف عن السير ؟ ام أكمل السير إلى الأمام؟ ستستيقظ من سباتك.... سترى أحلامك تتداعى أمامك... ستجد نفسك عاجزا ، راضخ لأمر الواقع .... ستجد نفسك ضائع في بحر التفكير ووحل التخطيط.... ستبكي بحرقة و لن تنطفئ الشمعة المتوهجة في قلبك بل ستزداد توهجا كلما دنت الأيام وصار الأجل قريبا.. ستتذكر كل شيء بغصة وحرقة.... ستتذكر في تلك اللحضة الأخيرة دنو أجلك.... ستتذكر جميع ذكرياتك البريئة منها والمتمردة .... ستتذكر من انت وكيف كنت..... ستتذكر حالتك الميؤوس منها.... ستتذكر مدى عجزك وبلوغ عمق جرحك.... ستتفطن لقرصة الدنيا وصفعة الحياة... ستتفطن رغم انك مخدر بابرة الخذلان... ستجد نفسك معلق في نهر من الأوهام.... والذي صار يحمل في طياته وأعماقه نوعا خاصا من الآلام ... ستتفطن ويتمنى قلبك لو كان هذا في الأحلام.... ستتفطن وتسلم نفسك للاستسلام.... ستخطو خطوة الميت الذي خانته روحه وتخلى عنه جسده.... ستموت وانت شاهد على موتك... ستمشي في جنازتك.. ستعانق نفسك.... ستعزي قلبك ببضع كلمات.... ستترك روحك في مكان تعلم جيدا أن العودة فيه من السابع المستحيلات.... ستكتفي بحفر اسمك بيدك.... ستكتفي بتأمل قبرك.... ستكتفي بالنظرة الأخيرة ، ولن تجرأ على النظر ورائك... ستتذكر حينها الإجابة عن سؤالك.... أن لاتتوقف عن السير و تكمل السير إلى الأمام... #The_Daun.....✏
2018-09-16 04:35:04
3
0
Інші вірші поета
speechless My inner fear It's Complicated Life is pain
Інші поети
Wificchi
@Wificchi
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4799
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1102