جرعة أمل

بعد ان تربع الحزن على عرش قلبي ووشم اليأس حروفه بين اضلعي بعد ان تملكني الخوف في ضعف ونقش الالم حروفه على صدري اتتني صفعة من حيث لا أدري صفعة أمل بيديها الناعميتن ملمسها اطرب أذني ضربتها ارعشت جسدي وحينها تفطنت لحالتي فرأيت بابا كان دوما أمامي ومن عمى بصيرتي سرق ضياء بدري وبين ليلة وضحاها أضحى النور مبتسما لي فطرقت باب الاحلام وانتظرت عند عتبة الآمال ففتح علي همس جميل بهمسه نسيت اسمي ونفسي وبقوة كلماته زعزع كياني و فؤادي حينها فقط زخرفت طريقي بقلمي نحو المجد فآتاني مهرولا مبتسما لي رآني تعيسة الحظ فسقاني كاسا من الأمل منقوش عليه "هنا تنبع الآمال وتمحى الآلام جربني لن تحزن بعد الآن" فارتشفت رحيقه كاملا و بنشوة احسست وبروعة غنيت التفاؤل في نغم وتركت آلامي هناك وصبغت ذاك الوشم الرفيع بلون الحب والتفاؤل وبعزم الإرادة أطلقت العنان كالنسر طرت حرة نحو الامام لن أبالي للجروح ولن ارضخ للأحزان بعد الآن بعزمي سأنشر الأقحوان لتتفتح أزهار دربي في ربيع وأمان Aka Moon.......✏

2018-10-02 15:43:04

Інші вірші поета

speechless اللقاء الأخير love hurts حال الزمان

Інші поети

Inked Disaster

@inkeddisaster

Елена Слободяник

@Elena_Slobodianyk

Mary Anywhere

@tamdedobre

Схожі вірші

Всі

Хрест - навхрест

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?

1922

Шукати святе в почуттях

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.

4380