متعب

Mr Black

كيف أشرح لكم اني متعب - من ماذا من الطريق والناس والأحلام وحذري وترددي وقل الحيلة متعب من بكره وهو بعد ماصار ومن أمس وهو خلص ومن الأيام والوعود وصبري وطولة بالي ومن التعقل والتأني والغضب ونوبات الجنون بدون ما تحسون إني دراما.

2018-07-02 12:09:01

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

نجمة

@Mr Black اي والله صحيح 😍😍شكلها يجنن

Відповісти

2018-07-02 12:54:46

Mrs Kim

يجنن 😊 الكلام

Відповісти

2018-07-02 13:00:35

Mr Black

@Mrs Kim شكرا من ذوقك

Відповісти

2018-07-02 13:08:10

Подобається

Інші вірші поета

النهايه الحقيقة البشعة لم يحدث ان التقينا من قبل السؤال الذي يطرق دماغي

Інші поети

Мария Шпир

@mariya_shpir

Uina Ku

@mayor_hija

Doesnt Matter

@Doesntmatter

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

2389

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11469