منتصف اليل

Mr Black

منتصف اليل .. أنا وحيد .. الأسرة نائمة .. أخي منشغل بالتلفاز ..حبيبتي السابقة سعيدة بسماع الروايات البطولية مع حبيبها الجديد .. زميل الدراسة يراجع دروسه .. صديقة الطفولة تزوجت و اعتزلت الفيس بوك و صديق الشارع منشغل بتدخين الحشيش وسماع الاغاني الحزينة حتى الفجر ! إلا أنا وحيد كالعادة أحمل هاتفي اللعين اصعد و انزل في الفيس بوك دون هدف محدد .. أنظر الى الهراء الذي يتداوله الناس بكل إستحقار .. لاشيئ مثير .. لاشيئ يجعلني ابتسم هنا .. اقطع الاتصال بالانترنت .. اذهب لفراشي .. العن المجتمع .. أشتم الحكومة .. ثم أنام ..

2018-07-07 17:05:40

13

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Mr Black

@Karima انا مولود بسوريا وعشت هناك بس بسبب الظروف انتقلت للعراق

Відповісти

2018-07-08 08:03:01

2

نجمة

لست وحيد ! انا وين رحت لعد ؟

Відповісти

2018-07-08 14:32:44

Подобається

他表示

لست وحيد، الله معك

Відповісти

2018-07-10 13:43:55

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

1270

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11283