Вірші
Всі
Твердь
Змивала руки з крові,
Подряпані, обдерті.
Змивала очі кволі.
Стікали ззовні вени.
Зв‘язала плоть бинтами -
Просякнули проваллям.
За грішними ділами
Немає існування.
У тілі не знайдеться
Глибинного «люблю»,
В його проваллях подих
Дорівнює нулю.
Коли воскреснеш, друже,
Борися все одно,
Бо дух в тобі єдиний,
Життя лиш - полотно.
Ти зможеш раз за разом
Змінити колір й тон,
А дух в тобі єдиний,
Не втрать своє ядро.
І буде знову вибір:
Життя чи врешті смерть.
Скажи, молю, «Спасибі!»,
Коли ступнеш у твердь.
13.01.2023
0
0
69
Hic jacet
Зникнути зі Всесвіту й карт,
Зникнути з радарів, табло та зі списків.
Залишити собою спорожнілу нішу,
Цілковиту тишу
Й епітафію, неможливу стерти
чи замінити на якусь зовсім іншу,
Про іншу людину або взагалі якусь річ чи подію.
Зникнути прокладеними лініями й позначками,
Полишеними мандрівниками,
Що вирушали на прикриті ділянки душі флером.
Зникнути чіткими орієнтирами,
відзначеними на місцевості яскравими знаками,
помітними навіть у темряві.
Зникнути звідусіль, мов летучий газ, мов вітер.
Викликати помилку в просторі та його системі.
Мати навколо себе наповнену труну слізьми,
Подарунками «на пам‘ять»,
аби й порожнечі тепер залишити щось про себе.
На жаль, порожнечі вже не буде до цього діла,
Вона лиш лежатиме в труні й подумки благатиме про відправлення всіх листів,
написаних у цей мовчазний для інших період.
Світи життя й смерті занадто віддалені й відірвані один від одного,
Аби налагоджувати між ними зв‘язок
і намагатися доторкнутися словом чи думкою до тих, хто пішов.
Зникнути зі Всесвіту, карт, радарів, табло й зі списків,
Та чи зникнути з пам‘яті хоча б однієї людини гарячій згадці в остиглій ззовні,
але так і не змертвілій зсередини шкірі?
Vale et me ama
01.01.2023
*Виноска*
Hic jacet [ік йацет] - тут лежить.
Епітáфія - надмогильний напис.
Флер - 1) тонка, прозора, переважно шовкова тканина, 2) напівпрозорий покрив; серпанок.
Прикривати флером — робити що-небудь невиразним або таємним, надавати чому-небудь певної загадковості.
Vale et me ama [вале ет ме ама] - прощавай і люби мене (заключна фраза листів у стародавніх римлян).
0
0
69
Привіт!
(UA version)
Привіт! Я пишу тобі з краю снів,
Тут чарівно, тобі би сподобалось
В краї мрій, де багато дощів,
В краї, що від печалі позбавлений.
Я пишу, все зі мною гаразд.
Я не плачу - радію тут людям,
Що живуть поруч. День кожен раз
Для них свято в неділю й у будні.
Уявляєш, зустріла його -
Того хлопця, що біг на червоний.
Він не має вже ран і чоло
В нього ціле, лиш здерті долоні.
Так, я дійсно тут краще живу,
Тільки зраджує пам‘ять частіше.
Я не можу згадати добу,
Що пройшла, лиш ім‘я твоє тішить.
Ти пробач мені, справді, пробач
За суцільні образи, незгоди,
За вразливі насмішки пробач,
За любити нездійснені спроби.
Відчувати не можу давно
Ні емоцій, не змін у погоді,
Та радію, що ти всеодно
Маєш силу в собі для свободи.
Ні, не плач хоч тепер, заспокойся,
Я все бачу, та тільки вві сні,
Адже поруч з тобою і досі,
Хоч цього й не помітно в пітьмі.
07.12.2022
0
0
55
