WE ALL
We can all write No one has nothing but enthusiasm to show despite our humble natural skill, mastery of devotion In a special ring... We respect the notion A light we always have that speaks words that are sincere real NO MATTER ONE'S WRATH!!! We are all born gifted with a talent whether poor or rich With a passion so transparent That starts at a simple mischief BUT WE LEARN IN TIMES BELIEF!!! We all have a vision as clear and pure as water It's a colorful world of imagination that we travel to freely think ideas further We don't cling to any destination Cause writing has no closure... IT'S WITHOUT LIMITS IN HIGH EXPOSURE!!! We have words of unlimited expression That no words can be discriminated All invite emotions even perils of depression With situations that rebel to some related Turning to darkness such as emos isolated MANY HIDING AS THEY FEEL SO HATED!!! We all have a gift that thirsts much dedication A goal to simplify in value to be in publication Needing the public's love and support Rises to show our work to the nation Is how we will professionally transport TO ANNOUNCE OUR GREAT INSPIRATION!!!
2020-01-09 03:07:58
2
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4906
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12034