Розділ 2
-Іра, Іра, вставай! Ми можемо запізнитись до школи,- каже Тарас.
Я поглянула на годинник. Уже сьома година.
Тарас стояв у піжамі. Подивившись на нього я обняла його.
-Іро, я люблю тебе!-стиха промовив Тарас.
Гладячи його по голові я промовила:
- Я тебе також.
Ми разом пішли до ванни з усмішками. День починався чудово. Навіть Жан і Анна не можуть його зіпсувати. Чи можуть?
Вдягнувшись ми пішли до їдальні де вже сиділи Жан, Анна та Жанна.
-Добрий ранок!- привітались ми.
-Добрий ранок!- сухо сказали вони.
На сніданок була яєчня з тостами та апельсиновим соком.
-Іро, чи не можеш ти купити лимонні льодяники у міс Еґрі? Коли будеш повертатися з школи. Ось. візьми ці гроші. Просто Анна дуже їх любить. Правда донечко?- зухвало сказала Жанна.
Анна відкинула волосся і промовила;
-Звичайно мамо.
Як мене бісить її характер. Вона навіть вдягається круто, щоб привертати увагу. Та і брат її вдягається не згірш за Анну.
Поснідавши , Жанна встала і дала мені гроші.
-Ось, купиш три пакетики лимонних льодяників. Виконаєш завдання , отримаєш п'ятнадцять фунтів,- сказала Жанна.
Взявши гроші я сказала:
-Добре.
Принаймі Жанна дасть мені п'ятнадцять фунтів.
- О, і ще я дещо хочу сказати. Сьогодні приїди ваш тато. Тож радійте.
Почувши це, мене переповнила радість, а серце ледь не вистрибнуло від щастя. Нарешті, тато приїде до нас додому!
-Ірино, можеш будь-ласка сказати де мої шкільні штани ?- запитав у мене Тарас.
-Братику, знаєш що? Наш батько приїде!-сказала я.
Прчувши радісну новину, мій брат широко усміхнувся і обійнявши мене, сказав:
-Яке щастя, сестричко!
Я поглянула на годинник. Уже сьома година.
Тарас стояв у піжамі. Подивившись на нього я обняла його.
-Іро, я люблю тебе!-стиха промовив Тарас.
Гладячи його по голові я промовила:
- Я тебе також.
Ми разом пішли до ванни з усмішками. День починався чудово. Навіть Жан і Анна не можуть його зіпсувати. Чи можуть?
Вдягнувшись ми пішли до їдальні де вже сиділи Жан, Анна та Жанна.
-Добрий ранок!- привітались ми.
-Добрий ранок!- сухо сказали вони.
На сніданок була яєчня з тостами та апельсиновим соком.
-Іро, чи не можеш ти купити лимонні льодяники у міс Еґрі? Коли будеш повертатися з школи. Ось. візьми ці гроші. Просто Анна дуже їх любить. Правда донечко?- зухвало сказала Жанна.
Анна відкинула волосся і промовила;
-Звичайно мамо.
Як мене бісить її характер. Вона навіть вдягається круто, щоб привертати увагу. Та і брат її вдягається не згірш за Анну.
Поснідавши , Жанна встала і дала мені гроші.
-Ось, купиш три пакетики лимонних льодяників. Виконаєш завдання , отримаєш п'ятнадцять фунтів,- сказала Жанна.
Взявши гроші я сказала:
-Добре.
Принаймі Жанна дасть мені п'ятнадцять фунтів.
- О, і ще я дещо хочу сказати. Сьогодні приїди ваш тато. Тож радійте.
Почувши це, мене переповнила радість, а серце ледь не вистрибнуло від щастя. Нарешті, тато приїде до нас додому!
-Ірино, можеш будь-ласка сказати де мої шкільні штани ?- запитав у мене Тарас.
-Братику, знаєш що? Наш батько приїде!-сказала я.
Прчувши радісну новину, мій брат широко усміхнувся і обійнявши мене, сказав:
-Яке щастя, сестричко!
Коментарі