Розділ 1
Розділ 2
Розділ 3
Розділ 4
Розділ 4
Цілий урок я не могла зосередитись на навчанні. Не те, що навчанні, на тому, що мені потрібно дихати. Усе через Еміля. Чому його підсадили до мене, а не до Анни наприклад. Вона ж набагато краща за мене і красивіша.

Але насправді усе сталось на перерві. Коли продзвенів дзвінок і всі швидко захотіли піти на перерву. І тут Еміль запитує мене:

-Ти Ірина, так? Якщо тобі не тяжко, можеш розповісти про школу. Оскільки я нічого про неї не знаю.

Я почала хвилюватись. Що скамені? Відмовитись? Подумає, що я не хочу з ним дружити. Погодитись? Що робити, що робити, що робити?

-Я б могла провести тобі екскурсію школою,-сказала Анна.

Через свої роздуми я геть не помітила її. І знов я бачу перед собою обличчя Жанни, точніше Анни.

-Ну знаєш, я вже попросив Ірину,-сказав Еміль і запитально поглянув на мене.

Мені нічого не залишалось, як сказати:

-Звичайно. Чом би й ні.

-Тоді, давай прогуляємось і заразом ти покажеш, що де що,- промовив Еміль.

Проходячи повз Анну, я почула як вона сказала мені:

-Тримайся далеко від Еміля. Він не гідний тебе!

І тут я побачила радісне обличчя Елени, яка промовила:

-Давай. Ти все зможеш. Головне не бійся.

То що мені залишається? Слухати Анну, свою егоїстичну сестру чи свою найкращу подругу Елену? Чи все ж послухати себе і вибрати, те що найкраще підходитиме мені?

З цих роздумів мене витягли слова Еміля...
© Nastochka,
книга «У пошуках правди».
Коментарі