Дружба
Aнастасія Мороз
А я ходжу тут ,говорю сама з собою Ви не перші й не останні ,що вважають мене дурною Дивлячись на вас я запитую себе що зі мною? Та на розум неспада жодна відповідь дурна Я дивлюся на зорі та їх нема Не сія вже це небо , що колись мені було так треба Я ще дихаю та не розумію чи жива Ти близька для мене та вже не моя Чи це через тебе мене накрила пелена? Я говорю сама собі , що не потрібна ти мені Та очі видають мої до тебе почуття.
2021-11-07 17:09:17
6
0
Інші вірші поета
Чорна смуга Кохання чи божевілля? Життя Внутрішні роздуми
Інші поети
Ail
@ail_bookworm
Luna
@Moon_Luna_
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3538
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2096