Чорна смуга

Aнастасія Мороз

Коли здається вже все добре І знов з'являються часи Ти все надієшся на краще ідучи до мети З'являється ця смуга чорна Ти все кричиш, незнаєш куди себе діти І знову думаєш: "Чому це я ,не ти?" Кричиш на себе ,б'єшся головою Бо знаєш , що ніц не зміниться доки тут ти Та лиш виходиш з кімнати з'являється усмішка в душі Бо погрязаєш ти в буденність Все думаєш ,як весело мені .

2021-12-04 16:42:40

Інші вірші поета

Кохання чи божевілля? Внутрішні роздуми Життя Нове життя

Інші поети

Remezan Mametgurbanow

@remezan_mametgurbanow

Brisée 彡

@Reinrim

Daisy Daisy

@daisy_daisy

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8996

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11481