Внутрішні роздуми
Aнастасія Мороз
Чудовий день ,чудесний час і я з собою раз на раз Спілкуюсь про модемні правила Пишу я знову в нічну пору , крамеля Коли говорю та , а всередині ні Я сперечаюсь знову, знову між собою Як зрозуміти себе? Нерозумію я І знову я собі привіт а потім па І я тобі  говорю та в той час як всередині ні Я здогадалась як й дочого Та зрозуміти це б тобі Я розумію вже тебе Та всеж кохаю я себе Я розумію вже тебе й себе Тоді як світ не розуміє вже мене.
2021-10-30 18:01:32
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Роман Тихий
Як все заплутано...:)
Відповісти
2021-11-01 04:33:13
Подобається
Aнастасія Мороз
@Роман Тихий Життя взагалі заплутане😉
Відповісти
2021-11-01 04:43:19
Подобається
Інші вірші поета
Нове життя Життя Дружба Кохання чи божевілля?
Інші поети
Minyunsu3
@Minyunsu3
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1539
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1675