- Добрий вечір. Бачу розважаєтеся.

На порозі стояв тато Ніколь. Як завжди не в настрої, адже він злий та пихатий чоловік.
Чого ж він вирішив провідати дочку так пізно? І чому сьогодні? Скільки ж проблем мені доставляє Ніка! Ех... потрібно якось викрутатися з цієї ситуації.

Він косо поглянув на п'яну Ніколь.

- Сьогодні в Олі була днюха! - ну блін. Хто в таке повірить! Що я патякаю!?
- Справді?... Що за Оля? Я її знаю? - звісно ж ні! Я нічого не вигадала, в моєї однокласниці днюха просто через деякі "причини" не змогла прийти.
- А звіткі мені знати? Ви ж можете провідати Ніку раз в рік! А "друзів" в неї море, і кожного року стає все більше(правда не на довго)
- Днюха в Олі Домищук. - заступився Макс - І краще їй дати якусь таблетку від тошноти! - він взяв її на руки й глянуа на дядька Роберта - Батьки не догледіли. - тихо промовив останні слова. Я то почула, а Роберт, напевно, ні.
Мабуть, Макс забув, що це все його вина! Я жалію, що побігла за ним, а не за Ніколь!
- Заходьте. Я сам її донесу до кімнати! - о Макс добряче розізлив батечка Ніки. Та його самого батьки погано гледіли, якщо синочок таке дівчині говорить, що щойно зізналась!

О нарешті цей тягар спав з плеч. Я не натякаю, що Ніка жирна, навпаки - вона має прекрасну фігуру, але складно носити на собі алкоголіка, якою б худою вона не була.

- Ну нарешті відчипилась! - розсівся на кріслі Макс
- Тепер не відчеплюсь я, поки не вибачишся!
- Ти ж сказала, щоб вибачився коли та протрезвіє!
- І чому ти вирішив, що я тобі повірю? Мені не потрібна подруга з синяками під очима! Вибачишся завтра... прилюдно!
- Ти справді думаєш що я буду позоритися заради неї? Ні, куплю квіти і завтра до неї зайду та вибачусь!
- Так. По перше: ти її опозорив прилюдно, то чому ж не поплатитися тим же? По друге: все може знову повторитися і вона не так зрозуміє твоє "вибачення"!
- Вона сама вибрала людне місце для признання!
- Даю два варіанта. Перший: ти прилюдно вибачаєшся, позоришся і між вами все по старому. Друзі і все. Другий: після свого "вибачення", яке запропонував ти, знову будеш "вибачатися". Ну, який подобається більше?
-...
- Про що щебечете, голубки? - неочікувано для нас обох в зал зайшов тато Ніки.
- Голубки? - в один голос
- Пробачте, але ми не якісь там "голубки" - перші розумні слова чую від Макса - Ми на даний момент більше змахуємо на Ромео і Джульєтту! - що? Що за дурню він зморозив?

Він підійшов до мене взяв за талію і посунув до себе. Я була в ступорі і не змогла нічого зробити. Його губи накрили мої. Поцілунок був ніжним, довгим, моїм...Першим!... я піддалась і відповіла в поцілунку, хоч як безглуздо напевно це не виглядало, але наш "глядач" був не в захваті.

- Ей! І не соромно вам? Ех. Куди молодь котиться? В ваші роки... забудьте. Вам не часпо додому?
- Хм... та ні, зараз же зовсім дитячий час. Але якщо вам не сподобалась ця романтична сцена, ми підем приголублюватись в інше місце - Макс подивився на мене і підморгнув. Тоді я зрозуміла всю ситуацію та покрасніла по самі вуха. Макс взяв мою руку і потягнув за собою. Ми вийшли з квартири мовчки, а коли вийшли з під'їзду я промовила:

- Що це щойно було?
- Ти про що?
- Про що я? Я про сцену з Ромео і Джульєттой! Якого біса ти цілуватись поліз?
- Цікаве питання... Ти ж була зовсім не проти поцілунку, то чуму зараз ти наїжджаєш?
- Я не наїжджаю! Я задала елементарне запитання на яке чекаю відповідь! А поцілунок... незнаю як це вийшло, просто забудь!
- Забути? Е ні, кицю, тепер не відчеплюсь, поки не скажеш, що поцілунок тобі сподобався!
- Якого біса я маю це говорить? Поцілунок як поцілунок! Все!
- Сподобався - аааа, як бісить його посмішка! Самозакоханий дурень! Хоча поцілунок справі спод... НІ НІ НІ! Ніколи! Цей поцілунок просто був першим в мому житті!!!
- Ні!
- Чого ж так верещати? Гаразд, дай свій номер
- Навіщо?
- Ти ж хотіла щоб я вибачився перед Нікой? Так що, мені потрібна аудиторія.
-...
- Ну!?
- Гаразд! - я продиктувала номер.
- Наташа?
- Так. А що? Настільки жахливе ім'я? - мені ніколи не подобалося своє ім'я
- Ні. Просто думаю, як тебе називать
- Тобі не потрібно мене ніяк називать! Після вибачення ми більш ніколи не зустрінемось!
- Така впевнена? Тоді я зроблю так, щоб ти пошкодувала про ці думки.
- Ти думаєш, що Я закохаюся в ТЕБЕ?
- Я з наю це - знову ця посмішка. Я неможу на неї дивитися вона приманює... ні ні ні. Я не хочу цого!
- Мені всерівно, що ти знаєш! Я йду!
- Я проведу тебе...
- Не потрібно. Дійду, не хвилюйся.
- Як мені не хвилюватися? Ти ж дівчина...
- Я дівчина, яка зможу за себе постояти! Якщо хтось нападе, то я пару прийомів карате знаю. А єдиний маньяк поблизу - це ти!
- Щось я не побачив твої прийомчики...
- З-заткнись. Бувай!
- До зустрічі!

Придурок! Самозакоханий придурок! А ще говорив, що Ніка самозакохана? Та якщо порівняти її і ЙОГО, то Ніколь - тихе кошення, а Макс - голодний вовк! Стоп! Виходить що я - ягня? Ні, я ще покажу цьому хижаку, що у ягнятки під шерстю завжди є топор! І до чого тут ці тупі порівняння? Єкесь безглуздя. Просто день вашкий.

***

Темно... І чому на моїй вулиці ніяк не починять ліхтарі?

За мною хтось йде?! Що ж, як я там казала... у ягнятки під шерстю завжди є топор?
А кроки все голосніше і голосніше, поки не почула зовсім близько. Хтось взяв мене за плаче! І ось я розмахуюсь зі всієї дурі б'ю ліктем маньяка, потім розмахнулась й вдарила сумкою по голові, він падає, а я тікаю. Але не встигла я далеко утекти, як чую знайомий сміх. Повертаюсь. Так, замість маньяка на асвальті сидить і рже Макс. Його й в темноті роздивишся.

- Придурок! А якщо я б тобі щось вибила?
- Не хвилюйся, всі органи на місці. Ахаха. Ну ти й даєш! Ти що, в сумці каміння носиш?
- Ношу! Важкий камінь - надійніший захист від таких, як ти! - насправді там були консерви для кота.
- Ні, надійніший захист від таких як я - це Я!
- Дуже смішно. Ха-ха-ха!..

Я уважніше роздивитись його лице. Мене охопило неприємне відчуття. Тоді я дістала телефон та включила фонарік. Як я і думала, все ж консервами по голові було занадто. Я б не пожаліла його, але тут була цілком моя вина. У нього була велика царапина на лобі.

- Пусте. Пройде. - він зрозумів, що я роздивляюсь рану
- Зовсім не пусте! Треба рану промити! Ти далеко живеш?
- Сказав, що це дрібниці.
- Ведеш себе, як мале хлопчисько! Вставай, до мене підем.
- Ого. Недавно ми сперечатись через поці...
- Ти придурок!? Я просто відчуваю провину і хочу промити, і попрацювати над твоєю царапиною, і з головою також.
- Гаразд. Не горлань й так галова болить!
-...- швидше б все це закінчилося!

Мами дома не має, вона поїхала до тітки, тому що та сильно захворіла. Можливо я помилилася запросивши Макса? Якщо той знову приставатиме? Та про що я хвилююсь? Після такого точно не приставатиме.