Блог
Всі
4 грудня 4 роки
Новини
Сьогодні вже 4 роки як письменниця Марі Жаго почала життя на цій платформі.
Порахувала декілька разів. Чотири! За цей час дійсно можна було написати хоча б одну пристойну книгу. Але я зупинилась на декількох оповіданнях, що теж є досягненням, якщо згадати скільки сил в них вкладено.
Хоча в основному лайки й сердечка збирає "Шпаргалка рецептів" (дійсно шпаргалка, без жодного художньго змісту) візьму на себе сміливість розповісти й про інші.
✨️"Повернутися додому" — мій первісток, про хлопця, який втратив пам'ять і застряг в лікарні, бо боїться з неї вийти. Чому і хто йому в цьому допоможе читайте тут: https://www.surgebook.com/mari_zhago/book/povernutisya-dodomu
✨️"Хороша прикмета" — назабуваєма зустріч двох молодих людей, трішки гумору та роздумів про життя. https://www.surgebook.com/mari_zhago/book/horosha-prikmeta
✨️"Зірки в твоїх очах" — всесвіт, де живуть наші альтер его, надто відверто якщо читати поміж рядків, романтично і фантастично. Після цього твору було важко починати писати щось нове. Знаєте, коли з'являється страх, що більше так не вийде? https://www.surgebook.com/mari_zhago/book/zirki-v-tvoyih-ochah
✨️ "Назва книги" — про подорож маленької дівчинки до казкового лісу і її друга - чортика. Поки що моя найдовша повість приблизно 40хв 😄.
Проміння моєї душі
Цікаве, Думки вголос, Особисте
На що схожі перші спроби в поезії?
Я не беру до уваги дитячі вірші – коли біжиш на всій можливій тобі швидкості радієш життю і тобі хочеться співати від щастя, так це дитинство де просто весело і ми можемо заримувати, що завгодно, невеликі емоційні виплески, наприклад (пам'ятаю той випадок, але не скільки мені було років):
Я іду по молоко,
а тут хлопець з синяком,
несе бутиля із хати,
треба гроші готувати.
Вигадуємо веселі пісні, щоб не просто щось мугикати під носа. Так в мене не було в дитинстві радіо, і я не дивилася музичних каналів (Я ЩЕ НЕ НА ПЕНСІЇ).
В більш зрілому віці найчастіше ми починаємо з ліричних віршів Це викрики, сльози, несміливі пробач, прости, прощавай. Але з часом ми звикаємо висловлювати свої думки, емоції віршами.
Ми ловимо музику у прозі, в очах іншої людини, в навколишньому світі і виливаємо цю мелодію на папері.
Якщо на початку ми починаємо писати сльозами (щастя/печалі), кров’ю, чорнилом, з часом, на певному рівні розвитку таланту поезія починає приносити світло, ми пишемо її промінням своєї душі.
Книги
Всі
Вірші
Всі
До світла
Випустила всі свої страхи на папір –
Чорними зміями звиваються, жахають – препарую по одинці.
Зціджую їх цілющу отруту
Загартовую душу
Відкриваю серце.
Як одержимий паломник, крокую в найглибші світи підсвідомості - з розплющеними очима.
Хотіла знайти ту маленьку дівчинку, що править балом, а вона лише частина пазлу.
Беру ЇЇ-СЕБЕ за руку й сміливо крокую вперед.
Крізь кромішню темінь до світла.
2
0
165
Птахи
Я не знаю своєї долі
В який день не розплющу очі
Та мине не одне століття й
Потону між чужих історій
А дерева все ж так привітно
лоскотатимуть чужі скроні
І літатимуть в небі птахи
Хай там що Тріпотітимуть крила
Може так же на них знов подивишся ти
Знов тривога. Сирена і дві стіни.
(Сподіваюсь не знаєш про що я)
Не бажай зрозуміти як ми жили
Бо романтики мало в чужому болі.
3
0
239
До мене приходив звір
До мене приходив звір.
Він довго дивився здаля.
І осінь ішла з ним,
І мерзла його земля.
І я, як мале дитя -
Ховалась всього за крок.
Замерзла й душа моя!
З очей замість сліз - пісок.
До мене приходив звір,
Сліди ще трима земля.
І в думці одне з тих пір:
А що, як то була я?
1
0
288
