Осознание

Nespassion

Я создавал прекрасное с прекрасных, Мне говорили,что я лучше остальных... Всегда считал художество тем счастьем, Души которых ради,стоит погубить! Моё мгновение всё протекало гладко... Невероятным дело было в край, Я пропускал те мысли о начале... Не видел никого и лишь печаль. Я не считаю за вину барьеры! Я никогда не ставил их вперёд.. Но через время люди позабыли, И вот скатился вялый на порог. Душа болела ,крайне разрывалась! Обидчики всё сеяли грехи... Однако понял,что в начале не хватало, Мне не хватало человечной доброты. Мне не хватило быть простым и чутким, Я был сторонником таких утех... Я представлял,что люди - это куклы И я плевал на них,на всех! Мне неподвластно было солнце И я молился серым тучам... Но как же глуп я был ужасно, И лишь напрасно себя мучил! Художество моё поникло, Печали место не найти... А я всё думал как исправить, И как замуровать грехи. Но осознание так поздно И вот уже не я любимец, Когда в то время было сложно, Теперь я вовсе не счастливец!

2020-03-22 08:13:59

6

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12043

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6189