Jamais il ne me changera
Je suis là, les mains dans les poches, À attendre que sonne la cloche. Observant les gens qui s'embrassent, Sans bien comprendre ce qu'il se passe, Tout comme un gamin trop curieux, Qui espionne les amoureux. Et je me pose des questions, Sur de potentielles émotions. Mais je n'ai personne à aimer, Et il me faut y remédier, Car ton mon entourage me plaint. Ils trouvent étrange de n'avoir point, Ni de copine, ni de copain, Mais je ne ressens vraiment rien. Moi je ne trouve ça pas bien mal, Mais c'est dur d'être tout le temps, Regardé comme anormal. Pourquoi suis-je si différent ? Je n'ai jamais rien demandé. Ne me forcez pas à douter. Ne transformez pas qui je suis. Laissez-moi juste vivre ma vie. Nul besoin de vous commentaires. Mêlez vous de vos affaires. Ce monde n'est pas fait pour moi, Mais jamais il ne me changera.
2021-09-28 07:07:46
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
lys
J'ai lu ton poème comme une chanson j'adore ! *^*❤️ Et tu as bien raison, reste toi même !
Відповісти
2021-09-28 18:34:42
1
Perdix
@lys merci ^^ J'y compte bien !
Відповісти
2021-09-29 05:28:03
1
lys
@Perdix ❤️☀️
Відповісти
2021-09-29 05:29:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4139
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283