Paroles
Perdix
Prenez garde à tous ces mots, Dangereux comme des couteaux. Allant du canif montagnard, Au plus acéré des poignards. Parfois ni mauvais ni bons, Mais détruisant les relations. Lâchés involontairement, Mais interprétés violemment. Surveillez bien vos paroles, Ainsi que vos destinataires, Car bien souvent les mots leur collent, Et finissent par les mettre à terre.
2021-09-18 08:04:13
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
KAYSEE
Magnifique !
Відповісти
2021-09-18 15:44:04
1
lys
Ow... En plein accord avec ce que je vis en ce moment en plus-
Відповісти
2021-09-19 11:56:51
1
Perdix
@lys aïe, je comprends. Courage pour la suite 😕
Відповісти
2021-09-19 14:33:55
Подобається
Інші вірші поета
Te causer du souci Au fond on est vraiment des lâches... La troisième roue Florian, Florian uniquement
Інші поети
TheCoalwalker
@TheCoalwalker
Аня
@13AmYa05
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
4319
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13144