Війна - 2014 р.
Juli Tenera
Коли в тебе щось стається погане, І, на твою думку - то велика проблема, Згадай, що рідного дома немає. І дрібної проблеми одразу не стане. Коли в життя приходить нещастя, І кажеш: "Все кепсько і жити не хочу"! Згадай- твоїх рідних ледь не забрала війна. Але, знаєш, я щастя нам ще напророчу! Коли ти втрачаеш вже віру в майбутнє, І сльози нещадно затьмарюють очі, Згадай вже нарешті, що все буде добре! І все в нас ще буде, і Мир переможе!
2018-01-24 21:12:19
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Juli Tenera
@Dastan Klose Аминь?😂 да, грустное, но в конце позитивное😄
Відповісти
2018-05-12 19:05:04
1
Juli Tenera
@Dastan Klose Но я думаю, что всё же несколько слов ты понял😃😋
Відповісти
2018-05-12 19:06:46
1
Інші категорії
Для дітей Соціальні Любовні Радісні вірші Історичні Поеми
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2446
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12434