Війна - 2014 р.
Juli Tenera
Коли в тебе щось стається погане, І, на твою думку - то велика проблема, Згадай, що рідного дома немає. І дрібної проблеми одразу не стане. Коли в життя приходить нещастя, І кажеш: "Все кепсько і жити не хочу"! Згадай- твоїх рідних ледь не забрала війна. Але, знаєш, я щастя нам ще напророчу! Коли ти втрачаеш вже віру в майбутнє, І сльози нещадно затьмарюють очі, Згадай вже нарешті, що все буде добре! І все в нас ще буде, і Мир переможе!
2018-01-24 21:12:19
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Juli Tenera
@Dastan Klose Аминь?😂 да, грустное, но в конце позитивное😄
Відповісти
2018-05-12 19:05:04
1
Juli Tenera
@Dastan Klose Но я думаю, что всё же несколько слов ты понял😃😋
Відповісти
2018-05-12 19:06:46
1
Інші категорії
Поеми Історичні Привітання Соціальні Сумні вірші Вірші до свят
Інші поети
Lg Ibarra
@TheLanguishedGal
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5797
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12382