حرٌ..
مقهىً وأَنتَ مع الجريدة جالسٌ لا، لَسْتَ وحدَك. نِصْفُ كأسك فارغٌ والشمسُ تملأ نصفها الثاني... ومن خلف الزجاج ترى المشاة المسرعين ولا تُرَى إحدى صفات الغيب تلك: ترى ولكن لا تُرَى كم أَنت حُرُّ أَيها المنسيُّ في المقهى! فلا أَحدٌ يرى أَثَرَ الكمنجة فيك، لا أَحَدٌ يحملقُ في حضوركَ أو غيابكَ، أَو يدقِّقُ في ضبابك إن نظرتَ إلى فتاةٍ وانكسرت أَمامها.... كم أنت حُرُّ في إدارة شأنك الشخصيِّ في هذا الزحام بلا رقيب منك أَو من قارئ! فاصنع بنفسك ما تشاء، إخلعْ قميصك أو حذاءك إن أَردتَ، فأنت منسيُّ وحُرٌّ في خيالك، ليس لاسمكَ أَو لوجهكَ ههنا عَمَلٌ ضروريٌّ. تكون كما تكون.... فلا صديقَ ولا عَدُوَّ هنا يراقب ذكرياتِكَ فالتمسْ عُذْراً لمن تركتك في المقهى لأنك لم تلاحظ قَصَّةَ الشَّعْرِ الجديدةَ والفراشاتِ التي رقصتْ على غمَّازَتَيْها والتمسْ عذراً لمن طلب اُغتيالكَ، ذات يومٍ، لا لشيءٍ ... بل لأنك لم تَمُتْ يوم ارتَطمْتَ بنجمة ... وكَتَبْتَ أولى الأغنيات بحبرها.... مقهىً، وأَنت مع الجريدة جالسٌ في الركن منسيّاً، فلا أَحد يُهين مزاجَكَ الصافي، ولا أَحَدٌ يُفكرُ باغتيالكْ كم أنت منسيٌّ وحُرٌّ في خيالك!
2020-10-04 05:27:04
9
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Mira
الله الله الله
Відповісти
2020-10-04 11:50:09
1
Mira
كلمات معبرة و معنى راقي. ♡♥♡♥♡♥♡
Відповісти
2020-10-04 11:50:55
1
Ghadeer_29
🤤🤤 جميلة جداًَ جداً جدًا حبييييت 😍😍
Відповісти
2020-10-04 12:46:15
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2430
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1481