هل تستحِق
Mati Mati
انا حُلوة عليك كالنَزاهة لكنك تستمر بصدي كما لو كنت مُرَّة كالاثام شائِكة كالأوزار انتَ بهذا تشرخ قلبي بطريقة دموية لا تحتمل لما لا تُذعن فقط ؟ لكنني احيانا اعود و افكر هل انتَ تستحق مِني كل هذه العواطف الشَّجية ام انّني فيكَ اُهدِرها عَبثا ؟ هل سَتسطيع مُجابَهة حُبّي الرّمادي الخَانِق بشَلوِ يُحابيه مِن حُبك الوَّقاد ؟ و إن فعلتَ هل انا سَاتقبل ان يَكون لدَي مُنافس في الحب ؟ هل ساتركك للحياة تنهشك ؟ انا مُتملكَة حد القتل اقسم لك احْيانا اخَاف عَليكَ مني لانني انثَى وَ النِّساءً مَاكِرات
2020-07-25 08:49:35
13
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
سمراء
💖💖💖
Відповісти
2020-07-25 15:57:56
Подобається
Mati Mati
@سمراء 😘💗
Відповісти
2020-07-25 15:58:10
Подобається
KIM YONA
يعيني يا بنتي انتي بتعاني 🙁💔
Відповісти
2020-07-26 00:21:23
Подобається
Інші вірші поета
وَصْفة جَديدَة قُل للمَليحة Overfeelings لِيكُن !
Інші поети
R..
@Djihad
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5303
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168