لَسْتُ
Mati Mati
و ما أنا سِوى سُكرى بِجَانِب الحياة اتجرَّع نَصيبي من صَهباء العُيون و اناظر الدَّهر يُعَاقِر العلاقات .. يدعَس الجميع الجميع الذين أَبيت الا ان اكُون منهم فتمرَّدتُ و خرجتُ عن طَوعهم لابقَى وَحِيدة بفِكر يَدعُونهُ مُتطرفا اقْرب للغرور و العَجرفة ..لَسْتُ.. أُعانق التَبَلُّد كلما اشتّدت الوَغى حولي لاجْلي ربما فانتهي كَما كل مرة مَريرَة عَقفاء عن المَودة عاجِزةً عن الحُب فاقِدة اياه
2020-07-23 19:57:13
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Mati Mati
@KIM YONA فخامة عيونك 🥺💗
Відповісти
2020-07-23 20:01:11
Подобається
Mati Mati
@چِينَا جمالك بس 🥺❤
Відповісти
2020-07-23 20:01:20
Подобається
KIM YONA
بجد انتي مبدعه😭😭⁦♥️⁩
Відповісти
2020-07-23 20:01:30
Подобається
Інші вірші поета
كُسوف أبدِي مشاعر اولى .. وَصْفة جَديدَة Overfeelings
Інші поети
EmmaGolfild
@EmmaGolfild
Avrora171717
@Avrora171717
NieMi
@NieMi
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12838
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2401