І схочеш ти вернуть собі,
Як Фауст, дні минулі...
Та знай: над нас — боги скупі,
Над нас — глухі й нечулі...    
                            «Чари ночі»

Ранок. 7:30 . Кухня .
- Опять кошмары ?
- Не опять , а снова .

«Кошмаром»  були не сни , а біль , який приходив щоночі і не давав заснути . Мої кістки неначе ламалися із середини . Я нікому про це не говорила , менше знають – краще сплять ( мабуть , я багато чого знаю ) . Проте …Місяць тому  в мене почали набрякати ноги ( думала , що просто із-за навантажень ) , згодом з’явилися судоми (  мабуть, не вистачало Са+ Mg+) , через деякий  час я почала різко втрачати вагу ( з 60 кг схудла  до 51 ) . Це стало крапкою . Я почала бігати по лікарнях . Одна , друга , третя …
«Ви здорові» , «Ця процедура оплачується ( n-сумою і піде до моєї кишені )» , «Вам потрібно зробити ще одні аналізи» .
У такому темпі я змарнувала ще один місяць , а проблема так і залишилася проблемою №1 .
В останню чергу я подумала про рак, і вирішила пройти повне обстеження на наявність пухлин . Результати приходили відразу до лікаря , який оглянув мене . Те , що він сказав , було не діагнозом , а вироком …

11:14 . Міська онкологічна лікарня . Кабінет лікаря О.Касьяна .
- Доброго ранку , можна ? ,- запитала я
- Вера Орлова ? ,- було першим запитанням  лікаря
- Так ,- була перша відповідь пацієнта
- Проходите , садитесь . Как вы себя чувствуете ?
- Дякую . Відчуваю себе відносно добре .
- Боли есть ? Сильные ?
- Знеболюючі … 
- Знаете , я бы мог еще долго задавать вам вопросы , но это было бы пустой тратой времени . На данный момент  именно время для вас станет важнее всего… ( точнее его малые остатки ,которые все еще присутствуют ) ,- недомовленість повисла у повітрі .- У вас саркома .

"Саркома ?"
-Если бы вы обратились раньше...
"Неконтрольовані ракові клітини "
-У вас саркома Юинга.
"Ось чому у мене такий біль…"
-Главное не думайте о смерти , попытайтесь переосмыслить это.
"Рак.Саркома. Рачиця , як ще говорять у народі ."
-У вас метастазы на тазовых костях … поражены бедренные кости …
"Неконтрольовані ракові клітини будуть давати початок метастазам , які стануть проростати у моєму  тілі , як гриби після дощу ."
- Я мог бы прописать вам курс лечения , но в  вашем случае это только ускорит губительный исход.
-Скільки ?
-Возможно день , в лучшем случае два …
"Я просто згорю за 24 години "

Кожного дня ,  кожні 8 хвилин  організм синтезує ракові клітини , а наші Т-лімфоцити,  як жандарми повинні захистити нас і знищити ворога,  проте не все так просто...  Лімфоцити визначають чужорідне тіло за допомогою хімічної реакції. За ідеєю , він з легкістю може відрізнити хто друг,  а хто ворог. Але ж супротивник завжди підступний,  він " одягає" зверху на себе білок рідний для лімфоцита і коли той наближається аби " перевірити " він не розпізнає в ньому ракову клітину...
От так живеш собі,  а всередині тебе, кожні вісім хвилин ведеться боротьба за твоє життя , а ми навіть не замислюємося про це...

До цього дня я навіть не уявляла , як люблю життя . В моїй голові пробігали спогади , немов у кінострічці . Згадала , що не подзвонила вчора мамі і не сказала , як завжди , що люблю її . Тиждень не бачилася з подругою , яка була зі мною з дитинства . Не побувала в Італії , не відвідала Стамбул.  Не стрибнула з парашутом. Не знялась у кіно.  Не написала свій роман.  Не знайшла своє кохання.  Не сходила в оперу . Не вивчила 7 іноземних мов. Не сходила на концерт улюбленого гурту. Не була в ботанічному саду...

Не цінувала час. Що ж , в такому разі... у мене буде 24 чотири години  аби це виправити. Хто знає,  може я відшукаю 25-у ?