Твій час закінчився , зозуле...
11:48. парк " Олександрія" .
Коли стоїш над прірвою бездонного часу, то починаєш багато чого розуміти, помічати те, чого не помічав раніше, відчувати життя кожним своїм подихом...
Кажуть, смерть приходить із косою, а я сподіваюся, що вона прийде з цвітом папороті...
Кажуть, що життя жорстоке, я ж кажу, що воно єдине.
Кажуть, що Рай на землі, а що буде на небі не знає ніхто, я ж гадаю , що Рай чи Пекло створюємо ми самі .
Кажуть, що реінкарнації не існує, що ж, ми з вами ще зустрінемося...
Кажуть, що Бога немає, але я знаю, що є енергія, яка нікуди не зникає, а лише переходить з одного стану в інший - це те саме.
Кажуть, що помирати страшно, але я знаю, що жити ще страшніше...
- Твій час вийшов, зозуля, - промовила з посмішкою на губах, які омивалися сльозами, забираючи все погане, всі страхи та останній подих...
- Мам! Мама!
- Що синку?
- А що то за пташка? ,- показує хлопчик рукою в сторону розлогого дуба.
- Зозуля.
- Зозуля?
- Так. Цікава пташина. Існує повір'я, що навесні, коли вперше почуєш її кування , вона скаже скільки кому жити на цьому світі.
- То давай підрахуємо!
- Ну давай, - з посмішкою промовила мати.
- Двадцять чотири...
Коли стоїш над прірвою бездонного часу, то починаєш багато чого розуміти, помічати те, чого не помічав раніше, відчувати життя кожним своїм подихом...
Кажуть, смерть приходить із косою, а я сподіваюся, що вона прийде з цвітом папороті...
Кажуть, що життя жорстоке, я ж кажу, що воно єдине.
Кажуть, що Рай на землі, а що буде на небі не знає ніхто, я ж гадаю , що Рай чи Пекло створюємо ми самі .
Кажуть, що реінкарнації не існує, що ж, ми з вами ще зустрінемося...
Кажуть, що Бога немає, але я знаю, що є енергія, яка нікуди не зникає, а лише переходить з одного стану в інший - це те саме.
Кажуть, що помирати страшно, але я знаю, що жити ще страшніше...
- Твій час вийшов, зозуля, - промовила з посмішкою на губах, які омивалися сльозами, забираючи все погане, всі страхи та останній подих...
- Мам! Мама!
- Що синку?
- А що то за пташка? ,- показує хлопчик рукою в сторону розлогого дуба.
- Зозуля.
- Зозуля?
- Так. Цікава пташина. Існує повір'я, що навесні, коли вперше почуєш її кування , вона скаже скільки кому жити на цьому світі.
- То давай підрахуємо!
- Ну давай, - з посмішкою промовила мати.
- Двадцять чотири...
Коментарі
Упорядкувати
- За популярністю
- Спочатку нові
- По порядку
Показати всі коментарі
(2)
Твій час закінчився , зозуле...
Дуже захопилася вашою роботою. У моїх родичів прізвище Зозуля, тому було трішки ніяково читати. Для мене ця книга надала поштовх для того, щоб вміти казати все вчасно та здійснювати свої мрії. Дякую вам, бо дійсно, дуже захопилася і змусила замислитися. Для мене це дуже важливо, бо головне - донести думку, а вже потім вказувати на недоліки :)
Відповісти
2019-03-31 00:28:09
2
Твій час закінчився , зозуле...
Відсувається щирість тексту, його напрям і сенс. Мотивація, доля натхнення і смутку. Торкається почуттів робота, хоча текст має недоліки. Але головне своє завдання виконує. Дякую, за почуття і сенс розповіді.
Відповісти
2019-06-18 19:36:39
1