18:07. Літак PS9572. Оголошення про посадку. 


18:10. Туреччина. Стамбул. Міжнародний аеропорт ім.Кемаля Ататюрка.

- До зустрічі,  Віро, - легкий дотик руки
- Прощавай ...


18:18. Європейська частина міста за 24 км. на захід від площі Султанахмет.

- Taksi,  ye nereden bilebilirim?  ( де я можу взяти таксі?) 
- Sokağın sonunda, köşede. ( у кінці вулиці,  на кутку) 
- Teşekkür ederım. (дякую)
-Bir şey değil. (немає за що)  ,- ніжна посмішка , від якої стало не так самотньо .

Дивне відчуття . Коли я опинилася тут, всі мої думки кудись зникли . Мені стало легше.  Більше не було того вирію у моїй голові. Я стала вільною і ,здається ,отримала шанс зробити щось божевільне...


22:48. Район Румеліхісар. Набережна Босфора.

За той короткий проміжок часу мого перебування , я змогла доторкнутися душею до величної історії , яка назавжди залишиться у моїй пам'яті приємним гірко-слодким спогадом з терпкою нотою східних пряностей ...
За три з половиною години,  я зробила те,  чого не могла зробити роками .
Я бачила Галатську вежу,  милувалася собором Святої Софії, захоплювалася Блакитною мечеттю,  відвідала Гранд-базар,  де   мені подарували (подарували,  а не продали! ) амулет,  який начебто принесе його власниці щастя.

Зараз я перебуваю у чудовому районі Румеліхісар ,а точніше на його фортеці ( форт,  пам'ятка) де
з висоти мені відкривається вид на  оточений вогнями Босфор .
Взагалі,  це особливе місце,  воно живе вночі. На набережній,  внизу все оточено маленькими кафе,  тут море художників,  що продають свої роботи,  безліч поетів,  що декламують свою поезію,  вуличні музиканти,  які дають можливість забути про все,  як тільки їхні руки торкаються струн . Я теж забула ...
Заграла мелодія і я впізнала  французьку пісню " Je Veux " ( повірте,  французька мова грає не останню роль у Туреччині.  Більшість слів у турецькій мові запозичені із французької.  У них досі трапляються суперечки,  хто в кого "вкрав" слова)


Je veux de l'amour, de la joie,
( Я хочу любви, радости,)
De la bonne humeur
(Хорошего настроения,)
Ce n'est pas votre argent
(И ваши деньги)
Qui fera mon bonheur
(Меня не осчастливят.)
Moi je veux crever la main sur le cœur
( Я хочу умереть с чистой совестью.)
Allons ensemble découvrir ma liberté (Так, давайте, я вам открою мою свободу,)
Oubliez donc, tous vos clichés
(Забудьте, в таком случае, ваши стереотипы.)
Bienvenue dans ma réalité
(Добро пожаловать в мою реальность.)


Мене  взяли за руку і повели танцювали( не знаю хто ) ... Сміх... теплі долоні на талії...кружляння... поворот...  ніжний доторк руки...нахил... знову легкий поворот... п'янкий поцілунок... ця усмішка...мурашки по тілу... Олександр ...

- Вибач,  але по іншому не зміг.  Якби я цього не зробив,  я б собі не пробачив ,- посмішка на губах і океан ніжності в очах
- Я теж...
Ще один поцілунок,  від якого   повітря стає менше ,  а задоволення навпаки з кожним разом більше. 

Ця ніч була наша.  Сповнена пристрасті,  любові,  ніжності і моєї таємниці.  Ми дарували один одному задоволення, не жалкуючи і не стримуючи себе. 
Він став першим і останнім...

Чи говорили ми тоді?  Ні.  Слова були не потрібні.  У нас була своя мова почуттів та жестів. 
Чи шкодувала я?  Ні. Якщо ви були щасливі в той момент , то шкодувати про цю мить - було б гріхом .
Чи розповіла я йому секрет?  Ні.  Я хотіла залишитися приємним солодким спогадом,  який розвіється з часом...

Схоже,  амулет все ж таки приніс мені щастя...