Коли ж все буде як раніше
Коли ж все буде як раніше.. І не було тоді тих злих думок.. Що спаскудили життя моє.. Що перевернуло мене верх-дном.. Коли у тихій хвилині життя.. Я плакала від болю.. Все що лежало у душі там і зосталось.. Память не стерти,душу не зігріти.. Полум'ям серця.. Все що накипіло,рветься на волю.. І тоді вже ніхто не впізнає в мені.. Цю тиху,спокійну,врівноважену дівчину.. Що боялась і слова промовить.. А зараз я інша.. Я змінилася за ці роки.. Стала сильнішою фізично й морально.. Вмію відстоювати себе,вмію любити себе.. Вже все змінилось,і лише один єдиний крок.. Здатний все перевернути догори-ногами. Тепер я не те слабке дівчисько.. Яке повалювали на землю за один ривок.. Я тепер сильніша стала,і ще сильнішою стаю.. Тепер мене нікому не здолати.. Ніхто не повалить в боротьбі.. Але ці почуття св'яті здатні все перебороти.. Я щиро вірю що колись мене хоча би хтось кохав.. І всі ці пазли так зібрати важко.. Ти повір не на жарт!
2023-04-18 16:15:18
4
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5092
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1839