Твій меч слабкий Збірка "Вмерти кохаючи"
Роузі Рей
(18+)
Я з тобою вступлю в бій. Не знатиму до чого приведе. Ти мені піддайся я ж слабка.. Така ж слабка як і твій меч. Я ж сильніша за тебе так! Я вийду сухою з води. Не покорити мене, Ти не виграєш мені. З тобой піде вся земля.. Ти вирив собі яму сам. Я ж тебе не змушувала.. Але все таки тебе звела. Ти повівся на те що я з душею.. Я вбила одним лиш ударом.. Ти ще дихав,і безжально скиглив. -За що? Ти повірив в мою милоту.. Ти став на крок ближче до смерті. Тобі не треба вірити всім підряд.. Особливо в котрої усмішка кривава. Я тебе вбила,й поклала меч. Побігла кувирками з сцени. Це не визнання це жах кривавий..морок
2024-01-04 08:30:11
7
0
Інші вірші поета
..Перший Раз.. Колюче кохання Поема Забути що болить Вікове прокляття
Інші поети
Mene.net
@Yana_Buchak
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2289
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12229