Психіка смертних людей

Роузі Рей

Якщо б ти розповсюдила смерть? Сказала все в обличчя людям? Зруйнувала б тих хто ображав? Чи стала б ти тоді щаслива? Чи стало б краще жити в світі? Я не хочу повчати,тебе життю Я просто кажу.. Щоб було як би ти забула рідних? Не згадала в пам'яті ясній своїй.. Й залишилась одна без друзів.. В безкрайнбому морі гладкім Ти б стала певне плакати.. А хтось сміятись і радіти тому Але точно не ти,бо ти кохала.. А тебе так просто забули як порох Розвіялась любов твоя до нього. І вітер завів тебе у небо А він тебе так і не згадав.. Хоч в пам'яті залишилась іскра.. Та чи згадає хтось тебе..? . . . Продовження?)Я знаю,я рідко пишу..але це буде щось з чимось))🥰 Моє натхнення прилетіло)

2023-12-16 19:37:03

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

Дуже гарно і смутно.

Відповісти

2023-12-16 21:03:34

Роузі Рей

Дякую)Я так розумію писатиму продовження))

Відповісти

2023-12-17 09:23:46

Подобається

Інші вірші поета

Дякую метелику! Я безсила проти меча "..Та котра у сни ввійде твої" Я повірила Пісня

Інші поети

Black Hole

@Black_Hole

TheCoalwalker

@TheCoalwalker

Юлія Юріївна

@yuliya2207

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2664

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

2388