Психіка смертних людей
Роузі Рей
Якщо б ти розповсюдила смерть? Сказала все в обличчя людям? Зруйнувала б тих хто ображав? Чи стала б ти тоді щаслива? Чи стало б краще жити в світі? Я не хочу повчати,тебе життю Я просто кажу.. Щоб було як би ти забула рідних? Не згадала в пам'яті ясній своїй.. Й залишилась одна без друзів.. В безкрайнбому морі гладкім Ти б стала певне плакати.. А хтось сміятись і радіти тому Але точно не ти,бо ти кохала.. А тебе так просто забули як порох Розвіялась любов твоя до нього. І вітер завів тебе у небо А він тебе так і не згадав.. Хоч в пам'яті залишилась іскра.. Та чи згадає хтось тебе..? . . . Продовження?)Я знаю,я рідко пишу..але це буде щось з чимось))🥰 Моє натхнення прилетіло)
2023-12-16 19:37:03
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Дуже гарно і смутно.
Відповісти
2023-12-16 21:03:34
2
Роузі Рей
Дякую)Я так розумію писатиму продовження))
Відповісти
2023-12-17 09:23:46
Подобається
Інші вірші поета
"Не знайти" Окута кайданами Втекти від сумління Я хочу жити!! Верлібр
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2546
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11484