Не треба нот Пісня
Роузі Рей
Забуть ти про минуле,не згадуй будні-і.. Вони уже забуті.. Мила моя,не згадуй не пам'ятай.. Ти ледь тримаєшся.. Не треба нот,по них не співай.. Нехай усе злиється і радість і сум.. Не терпи,знайди своє.. Ті твої думки прості,але й плутані-і.. В світі ще совісті є.. Тоді не коха-ай мене.. Не кидай не полишай мене-е.. Твої крила-а..запам'ятай їх колір-р.. Я тону у вічні-ій брехні-і Не треба нот,по них не співай.. Нехай усе злиється і радість і сум.. Не терпи,знайди своє.. Ті твої думки прості,але й плутані-і.. В світі ще совісті є..
2023-08-19 20:27:28
4
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Lexa T Kuro
@Роузі Рей Так, вибач, пісня. Я сьогодні трохи розгублена((
Відповісти
2023-08-20 06:07:04
1
Роузі Рей
@Lexa T Kuro нічого🐒❤️‍🩹
Відповісти
2023-08-20 06:21:47
1
Lexa T Kuro
@Роузі Рей 🤗☀️
Відповісти
2023-08-20 06:39:18
Подобається
Інші вірші поета
"Перефія" Частина V Zero Квітка Кохання Ревренсія
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2340
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1298