Жриця пекла
Роузі Рей
Твої думки переповненні коханням Мої ж про помсту,страх і холодність Жриця пекла,що зрозуму тебе зведе Зробить так,що ти не зможеш її розлюбити Її холодність увінчається з твоїм,теплом Ти будеш вірним,їй до смерті Житимеш у вічній мерзлоті Не зможеш суперечити Відчуєш все голова болітиме нестерпно Її слова мов пісня лине в вухах дзвінко Пекло твоє пекло лиш твоє
2023-07-25 18:54:23
8
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Роузі Рей
@Тигриця не подобається?
Відповісти
2023-07-25 18:56:56
Подобається
Тигриця
@Роузі Рей Ну... Читається як простий текст, не як вірш.
Відповісти
2023-07-25 18:57:43
1
Роузі Рей
@Тигриця зрозуміло..
Відповісти
2023-07-25 18:58:32
1
Інші вірші поета
"Це той,хто полюбить тебе" Я стану.. Пісня 14 Янгол що ввижається у сні..-Верлібр
Інші поети
Koffi ERIC
@Clovis_koffi
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3242
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11443