Немов зола.. Пісня

Роузі Рей

Чому так погано мені-і..? Чому я не можу забути-и ті дні-і? Я немов розчиняюсь у воді-і.. Ти не забув що я твоя-я.. Я хочу згаснути немов зола.. Розчинитися як дим.. Забути все чим я жила..й живу.. Зізнатись у неіснуючій вині-і.. Зійти на океанське дно-о.. Ти можеш забути..? Зійти з розуму,але сказати що забув? Я не хочу бачити твій сум через мене-е.. Це мої проблеми-и.. Я хочу згаснути немов зола.. Розчинитися як дим.. Забути все чим я жила..й живу.. Зізнатись у неїснуючій вині-і.. Зійти на океанське дно-о..

2023-08-24 17:50:57

Інші вірші поета

Пророчий місяць "Перефія" Частина ІХ Я зламаю твої кайдани ..2..

Інші поети

Ann Hensel

@d0ntvv0rry

Честер Фінч

@Chester_Finch

Анастасія

@onishchak

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11609

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16005