Чарівність темряви
Твоя душа суцільна темінь грозова. Вона в мені хвилює дикій вітер. Ти ураган що вирує,зносить вщент усе, Що мені надією та світлом було в цьому світі. Я цінував кожну мить з тобою, В очах твоїх сяяли зірки, пестили живим дощем. Щасливі будні,та життя,наше спільне,я не забуду тії миті,спогади ясні. Ти була моєю тихою гаванню, я - твоїм рятівним плащем. Всередині дияволом, з вигляду милою, Горіла безодня в твоїх почуттях. Я не знав,чи згорю я у пеклі від твоїх почуттів... Але бажання моє бути поряд приборкувало страх. Я перестав боятись ту силу, що керує тобою, Віднайшов у твоїх блискавках світло та тінь. Твоє світінння вогняних очей,додає загадковості, Наче чарівність темряви в зорепадах сновидінь. Я готовий з головою поринути в пекло,тільки щоб бути з тобою цілим, Відлунням твоїх снів дихати. І поринати з тобою в твої проблеми,страхи, Я готовий тебе вічність чекати. . . . . . . . . . . . . . . . . . . В співавторстві з https://www.surgebook.com/sap_fire
2023-07-11 10:22:42
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Дякую тобі, моя хороша, за натхнення!🙏💓 Цікавий для мене досвід, бо давно не писала на такі теми 😊😉 Натхнень тобі та нових цікавих ідей!🌌🌠🙏
Відповісти
2023-07-11 11:15:02
1
Роузі Рей
@Lexa T Kuro ❤️а натхненнячко то є)І тобі дякую!Це дійсно було цікаво)❤️
Відповісти
2023-07-11 11:16:51
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1959
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1215