Симфонія

Роузі Рей

Вона любила холодні ранки, Він любив її та каву з медом. Навіки залишишся спогадом солодким. Шкода що таким холодним. Монотонним і різким як запах кориці. Ставав відчаєм душі святої.. Душі проклятої поводир. Твоє ім' я - Сатир Шукала квести в його підказках, І чарувала..коли завмерла.. Очі пусті, неживі. Вони скляні... Тьмяні образи обійняли. Ти - не людина Не треба солодких промов, І милозвучних симфоній. Брехливий твій вид дурматить. Солодкий твій лик манить. Волосся твоє доміно, Частина темна друга світла.. Воно зачаровує Благословенне небесами кохання. Безмежні почуттів глибини. Це всього навсього омана. Твоя брехня,мені не треба. Я шукала тебе у своїх снах.. Ти став крилами,безлічі наших ночей.. Неначе увесь світ лише ти. Зачарував ! У сіті любові піймав та не відпускав. До себе моє серце прикував та крила обірвав. Тепер навік вони твої... . . . . Написано із чудовою @SandraMey дякую❤️🤗

2023-09-29 17:45:29

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

просто веселка

Дуже гарно написано ✨

Відповісти

2023-09-29 18:58:42

1

Lexa T Kuro

МОЛОДЦІ 👏👏👏

Відповісти

2023-09-30 08:45:36

1

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5770

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

48

12

3451