Болюча довіра
Як боляче довіряти, Жити і не знати, що буде далі, Думаєш, будете світ підкоряти? Та насправді, це лише ілюзія вуалі. А скільки слів, які надії, Один момент і сильний біль Рухнув світ і мокрі вії. Тепер надовго в серці тільки, заметіль. Болючим виявився стан, Рятує розум, тільки, хміль. Все більше виявилося ран, На які пам'ять сипле сіль. На жаль таке в житті буває, Все від нас залежати не може. І пам'ять, спогади не забуває, І серце, теж вже більше так не може
2021-05-22 20:00:02
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Діана
Дякую ❤️
Відповісти
2021-05-22 20:02:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1645