Монументальне забуття
Олег Шаула
Зпоміж аморфних сірих Напівпирамідальних структур Увічнені привиди майбутнього Попри що розсипаються бо дарма мармур Немезида вже прийняла всі міри Вирізала копіювала і вставила Взагалі навряд вже знайдуть його З початку вона утопію мала і правила Весь матеріал просушує її шкіру Без подиху зневіри виконує свою роль Потім щось ще зробити заради будь-чого Йому сподобається новий король
2022-10-15 09:26:15
16
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Олег Шаула
не про друзів складно, бо я дружуся з класними поетами в основному. Ласт Самурай, Настасья Агапова, Дада-растаман-ітсист, самоскид!, Есмеральда Еверфрі, все мої чели. З тих з ким не дуже спілкуюсь Надін Тіхонович, Кіса Белінська, буквально сьогодні знайшов класну поетесу Поліна Богаєвська, підписався чекаю віршів.
Відповісти
2023-07-25 12:52:17
Подобається
Олег Шаула
якщо порадиш когось із відомих і сурджбуковських, буду вдячний
Відповісти
2023-07-25 12:52:41
Подобається
Олег Шаула
в самоскида перевір телеграм канал в першому блогові, він там публікується
Відповісти
2023-07-25 13:16:00
Подобається
Інші вірші поета
ДЕМЕНЦІЯ / ЧУЖА БІДА ЕМІГРАЦІЯ (з нагоди 24-го лютого) Проба пера 4. Імператор
Інші поети
Юлія
@loveislife
Mrs Monica L
@MrsMonica
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5782
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4954