ЕМІГРАЦІЯ (з нагоди 24-го лютого)
Пройшов тиждень, не знаю, що є божа кара:
Паром за кордон чортзна-де і куди;
Близькі, не в новинах, але у підвалах;
Чи том Достоєвського
місце йме в багажі.
В столиці Святослава, але в іншому світі,
Вчимо уроки паломницьким кроком
Вимушені зміни все ж вирішують безвихідь:
Я пишу вам рядки, а не строки.
Малий в десять все поводиться на п'ять,
Я мимоволі дорослішаю до батька.
Мама відчуває страх,
Мама просто почувається безхатьком.
В кожного своя реакція,
Кожен по-своєму справляється.
Я живу в ліжку випромінюю сум
З семи місяців, на початку це було назавжди.
Нове життя, поки новини не принесуть...
Не принесуть.
Так і не почув дзвону з башти.
*
Ніколи не подорожував.
Ми ескапісти, який туризм?
Не по фінансам, не по зубам.
Втім навчання, музеї, моря, міста
Перекривають думскролінг.
Волонтерський потяг,
Серед пострілів в ноги
По карті пригає gps кролик.
Романтична лавиця у річки,
Загадковий північний ліс,
Наш дім на холмі
(*дім*, бо звичка),
Купа цікавих одмінних рис
На чужині ідентичність рятує розум.
Перечікую дощ,
щоб купити буряк.
На святі екзотики якось так
Українці приготують борщ.
Це вивчена і переплавлена карма,
У Румунії дізнався про Україну найбільше.
Надалі історично однакові ярма,
Ти точно здогадуєшся, що в тиші
Колишній малорос плаче за Майдан.
Співає наші пісні, рве душу.
Не пійде звісно в храм,
Але виправить помилки, котрі мусить.
2024-02-24 16:43:08
5
0