Давненько встало сонце, уже близько дванадцяти годин Норт з компаньйонами ходили по лісу, сонячне проміння проходило через гілки сосен, де не де траплялися гриби дивних форм і кольорів. Раптом дерева почали рідшали, між ними з'явилося світло, друге кільце уже закінчилося.

Вийшовши на галявину, Норт вперше, за довгий період часу поглянув на сонце, на цей величний білий круг, що випромінбвав тепло, за час проведений в лісі, шукач добре скучив за великою кількістю буденних речей,  до протилежного боку, що був встелений мішаним лісом, було якихось пять сотень метрів. 


Норт уже вийшов на галявину, як раптом один із вовків вирішив різко зменшити дистанцію, мабуть у хлопця увірвався терпець. Найменьший і найхудіший вовк уже був за пару метрів від шукача, Норт був впевнений що на нього стрибнуть і вже був готовий відбивати атаку, руки  вп'ялися в рукоятки сокир і тримали їх на рівні обличчя, всі м'язи тіла зтиснулись, готові до ривка, але за метр від шукача вовк нахилився в бік і вп'явся зубами в ногу супротивника. Норт відчув нестерпний біль, зуби зайшли на пару сантиметрів і розірвали тканини, слідом за укусом відбувся удар сокирою, що розбив супротивнику череп, рудий продовжував стискати щелепою ногу, з якої почала литись кров. Норт  зайняв стійку, але тварини розвернулися в інший бік і повільно відступили, явно розчаровані результатом полювання.


 Норт раптом скривився, біль підсилився, по нозі безперервно текла тепла кров, прокладаючи собі червоні доріжки. Він звільнившись від щелепи, яка стікала кров'ю обох бійців. Стояти було важко, налитс свинцем нога підкосилася і Норт упав на вовка. Більше доби без сну підкосили пильність шукача.

— Не витримав? – з усмішкою сказав чоловік, спершись на тіло вовка. Шерсть була занадто м'яка, з гарним рудим градієнтом, білі лапи плавно переходили в руду спину і хвіст, такого ж рудого кольору, туп досі був теплий. Норт зняв з руки сіру пов'язку, яка колись мала білий колір і обмотав довкола покусаної ноги, що досі кровоточила. Шукач підняв вгору руки, на долонях з'явилися кульки світла, вони не мали фізичного джерела, вони просто виходили з рук. Розірвані артерії почали повертатись в нормальний стан, кров перестала литися фонтанчиком, повільно зростатися м'язи, але світло з рук погасло і Норт впав на нерухоме тіло вовка.


Залишившись без дому, хлопець вирішив почати працювати, але тут зіткнувся з першими труднощами, втративши статус, він став для усього світу звичайним бруднокровцем, про якого вічно складали плітки, наче він сам убив матір, заради спадку. Нищий прошарок суспільства, страх як не любив бруднокровців, вічно поливаваючи їх брудом(звідки й пішла назва), вважаючи чимось ницим і жахливим, людьми що збезчестили славний криптонський рід. З таким списком "достоїнств" десь улаштуватись було майже неможливо. Та все ж Норт знайшов чим заробляти, він почав працювати на підпільну організацію по виготовленні і збуту навару (Навар – наркотична речовина, виготовляється із кореня ракули). Його задачею було доставити товар і тримати язик за зубами. Не раз Норт доставляв навар різним  чиновникам і знаті, ці люди й були гидкі Норту, без дози вони не могли ні спати, ні їсти, вони були в'язнями, їх тримав на короткому повідку демон ім'я якому Навар, а найгірше те – що ці люли керували домініоном, життя тисяч людей було у їх руках.



Норт прокинувся, він так і лежав на трупі,  що уже почав підгнивати, навколо було темно, уже давно стояла ніч, безформна і небезпечна. Якась маленька хижа тварина пробувала відгризти Норту пальці, вона була схожа на маленьку лисицю сірого кольору. Шукач прогнав її і встав. Нога нестерпно боліла, але уже не кровоточила, вкриво зрощегі тканинидали про себе знати. Він встав і покульгав до слідуючого кільця.

Попереду було четверте кільце, місячне світло не потрапляло через густі крони дерев, тому ліс здавався темною стіною, але десь в далині горів маленький вогник.