Два дня Норт ішов по березі річки, наспівуючи собі під ніс пісеньку, значення якої, лиш самим богам відоме, з кожним кілометром ріка розширюватися, протилежні береги віддалялися. Шукач зрозумів що спускається вниз пагорбом, натомість стеля підіймалася, невдовзі Норт побачив місто, що стояло посеред річки. Центром поселення була висока кам'яна вежа, що своєю верхівкою сягала трав'яної стелі, вона стояла в глибокій западині, в якій також було росташована велика кількість маленьких будиночків, які виглядали досить заможними, на рівнині, навколо улоговини були розкидані, старі, маленькі хатинки з облущеними стінами, до яких уже підходив шукач. 


На окраїні міста стояли маленькі, густо насаджені будинки, вимощені із глини з солом'яними дахами, деякі з них мали здоровені дірки в стінах, біля хатинок була маленька площа городини, на ній росли якісь тоненькі, пожовклі рослини, що конали від мору, як і жителі цих місць, вони мали мертвотно білий колір шкіри і темне, довге волосся, всі як один мали зашиті сталевими нитками губи і роздвинуті в різні боки очі, істоти не могли дивитися прямо, тому, щоб дивитися вперед, як кури, розвертали голову під кутом.


Коли шукач підійшов до будиночків, місцеві повиходили на вулицю і почали розглядати Норта, який  їх також  розглядав, створіння були дуже схожі між собою, носили однаковий мішкуватий, сірий одяг протерте взуття, що було більше схоже на шкарпетки, худі і кістляві руки, зжималися в кулаки, кількість створінь збільшувалася, згодом вони оточили шукача, залишивши тонку доріжку по якій він ішов, кожна істота втупилася в Норта і проводила його поглядом, на обличчі кожного виднілися нестерпна біль і смуток, істоти видавали дивні звуки"Кх" і "Чч", скоріш за все це була їх мова, така ж дивна як і самі люди, що нею говорили. Норт дійшов до площі цього поселення, на ній був якийсь рух, двоє створінь били третього, що корчився від болі, звиваючись по землі, пісок налипав на свіжі рани з яких точилася кров, його били ногами і дерев'яними кийками, доки на його тілі не залишилося жодного живого місця, сірий одяг повністю став червоним, лице було розтрощене в м'ясо, створіння видавало голосні стони, наскільки це дозволяв зшитий рот, уся площа спостерігала за цим дійством, кожен байдужо мовчав, жоден із натовпу навіть не змінив свого виразу обличчя, тим часом, двоє створінь що били, не бережно взяли третього за руки і потягли кудись в бік, мертве тіло залишало за собою довгий, кривавий слід. 


Уже стемніло, де-не-де ще траплялися довгі, соснові стрвбури, що підтримували стелю. Норт зупинився на ночівлю в одному із старих потертих будинків, інтер'єр був дуже бідним, в хатинці майже нічого не було, крім дірявого відра яке стояло на стільці без ніжки, по серед кімнати стояв чоловік, який майже не відрізнявся від усіх інших, він явно не був радий госятям, але сокири шукача, сильно його лякали. Норт ліг,  спершись на стіну і заснув. 


Його розбудив звук кроків, він ледь відкрив очі і почав слідкувати за своїм новим сусідом, який уже виходив із дому, вийшовши він перебіг через дорогу і сперся на стіну сусіднього будинку, який виглядав краще, але всеодно був схожий на халупу, увесь час за ним слідкував Норт, сусід зайшов у дверний отвір, а через хвилину вибіг із нього з повними руками якогось сміття, забігши у свій дім, він поклав купу сміття, яка складалася з кусків дерева і металевих обломків, у куток, глянувши на Норта, який вдавав що спить, ліг на цю купу сміття і заснув. 



Вставши зранку, Норт поклав у діряве відро монетку і вийшов із дому, на вулиці була гарна погода, шукач підійшов до будинку, в який минулої ночі забігав сусід, там по усій території дому валялося купа дощечок і металевих обломків. На площі були якісь вигуки і крики, цікавість взяла над шукачем гору і він підійшов блище. На площі стояла купа народу, вони схвально щось "Кхикали" в сторону імпровізованої трибуни, на ній стояв чоловік з рудим волоссям, його рот не був зшитий, але він мав такий самий мертвотно білий колір шкіри і бідний одяг. Чоловік безперервно щось кричав, на незрозумілій мові, Норт вирішив – що це якийсь оратор і вирішив уже іти, але до трибуни підбігли люди з мечами, один відрубав першому ногу, потім його вивели на сцену і поставили обличчям до людей, натовп почав кричати ще сильніше, чи то від страху ,чи від захоплення, до чоловіка на сцені підійшов воїн і підніс до горла меч, натовп просто захлинався від крику, зрозумівши що нічого цікавого більше не буде, Норт розвернувся і пішов в бік вежі, крик досягнув свого піку і раптом затих. 


Норт ішов по витоптаній дорозі, доки вона не перетворилася в кам'яну брущатку, кругленьке каміння, яке явно було витягнуте із річки, виблискувало на сонці, шукач перейшов через довгий міст, який був перекинутий через чорну ріку, він опинився в зовсім іншому світі, світі – марнославства і марнотратства.