Rain

Samiun Mizan Sakkhor

It's raining outside I can't feel any joy or excitement Hey! Do me a favour? Let me be at my own peace Let me sleep like the eternal weeps I too want to see the rain fall In my dreams it may shower Drain my sorrows like the ocean flow I have miles to go I want to wake up before it snows Regret is pulling me back I wanna go! Let me! The rain falls on my head I! I hear a voice calling me Oh! It's just me talking to myself Facing the me I was yesterday.

2018-07-24 19:32:15

5

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Yaa Darkowaa Yeboah

Interesting but can you please tell me what you are trying to put across here

Відповісти

2018-07-25 00:56:07

1

Samiun Mizan Sakkhor

@Yaa Darkowaa Yeboah Having second thoughts about himself yet reassuring to build conflict within. By himself, I refer to the narrator.

Відповісти

2018-07-25 03:54:33

Подобається

jesse_ann

I see your image and it's beautiful. The concept is what I enjoy the most about the poem.I love it I'd love to read more.

Відповісти

2018-07-25 19:43:14

1

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

2527

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12148