Вірші
Всі
Відьмина доля
Не треба мене кохати..
Хлопчино, себе не дури.
Я відьма, можу забрати
Серце, душу й думки.
У мене очі красиві,
Незнаної тонкості стан,
Всміхнуся тобі ніби щиро
І все - над тобою я пан.
Не треба за мене боротись...
Бо відьми - народ непростий.
Від мене не вийде сховатись
Ні в дощ, ні в сніг-буревій.
Не лізь у тихе болото.
Брехня всі відомі казки!
Не вміють відьми кохати,
Скільки богів не проси.
Нема в світі доброї феї,
Будиночка з парою лап,
Суден крилатих й кентаврів,
А принци не сховані в жаб.
Зате предостатньо гидоти
У світі чекає на вас:
У людях засіли дракони,
Й демони з магічних трас.
Ми - відьми - з ними як рідні
Усі ми з одних країв.
Що люди до чар незвиклі -
Проблема не наших голів.
Від мене тікай ти хутко
В міста, між висотки-доми
А в дзбанку твої незабутки
Стоятимуть тут ще роки.
Та чари, на жаль, не вічні,
Як оспівуєтся в піснях.
Ти підеш... А що трагічно -
Любити навчуся я.
9
0
603
Трішки за північ
Дванадцята нуль-нуль.
Спокійно і тихо.
На небі - зірки,
А під небом - квіти.
Десь там літають мрії,
Там скачуть примарні
Недоспані сни,
Чудові і гарні.
Дванадцять нуль-один.
Все місто мов у чарах
І в ньому кожен спить,
Живе у снах кумарних.
Під дахом спить кажан
Й малятко пригортає.
Сімя - це найдорожче:
У місті кожен знає!!!
Дванадцята нуль-два.
Гора поруч дрімає.
Вона усіх у місті
Від бід оберігає.
Застиг холодний вітер,
Теж очі закриває...
І навіть кіт - гуляка
Вже солодко дрімає.
Дванадцята нуль-три.
Я чую подих міста.
Чую, як під вікном
Тихенько хтось насвиснув.
То, мабуть, місяць вийшов.
До зіроньок гукає:
Він же їх усіх
До тиші закликає.
Дванадцята нуль-пять.
Як швидко час спливає!
Ми у своїм житті
Чомусь все не вспіваєм...
Та зараз місто спить,
А так рідко буває!
0
0
551
Патріотичний
Кожного дня, прокидаючись вранці,
Ми йдемо у світле майбутнє.
Але там, не далеко й не близько,
Наші герої бачать лиш сірії будні...
Ти випєш чаю, вдягнешся тепло,
Вони ж мріють тільки про тишу...
У нас є проблеми: грошей замало;
У них - товариш загинув...
Маленька тваринка - для солдата це радість,
Життя, що він уберіг.
А нам з вами ліньки спраглій собачці
Винести з дому води?!
А що ж ми так прагнем?
Круті телефони, планшети і іншу дурню,
А що ж вони хочуть? Миру.
Свій дім і здорову сімю.
Для нас найдороще - це гроші,
Вони ж люблять землю свою.
Знаєте, іноді дивлюся в вікно
і розумію,
Що за це небо багато людей полягло...
Я дякую щиро всім тим, хто на Сході
Боронить Вкраїну мою!
Я люблю Україну. І в серці
Цю любов крізь життя пронесу!!!
0
0
543
