Природа
Кожний день зрубують ліси, горять поля. Викиди шкідливі землю руйнують. Сміття все довкола заполонило. Звірі тікають з лісів. Чисті, чарівні гаї, замінили на будинки сірі. Вулиці горять. Ліси помирають. Матінка природа, покинула нас, вже давно. Не ростуть квіти барвисті гаями. Не цвітуть дерева плідні. Не дарують нам плодів соковитих. Мед бджолиний кислим став. Безбарвним світ наш став куди не глянь. Усюди морок. Похмурі кольори світ заполонили. Хмари плачуть димом шкідливим. Дощ не поїть землю більше. Забули ми усі чистого повітря запах. Забули джерельної води смак. Забули плоди соковиті. І що далі згинемо у цих сірих тонах?
2021-04-28 14:43:18
15
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Сандра Мей
дякую☺️❤️
Відповісти
2021-04-28 16:03:36
Подобається
Сандра Мей
дякую
Відповісти
2021-05-17 18:13:06
Подобається
Сандра Мей
😊 дякую
Відповісти
2022-02-26 21:47:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1830
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2190