Буде це цікаво комусь чи ні, я хочу з кімось Поділитись и розповісті усе. Починаючі з дня, Який, як Не дивно, дійсно змінів моє життя.

                                                                                       Був сірий день. І сірий був сусід.

                                                                                              І сірий стіл. І сірі були двері.

                                                                                    І раптом нявкнув кольоровий кіт.

                                                                                   Залив чорнилом вирок на папері.                                                                                                                          Ліна Костенко

Ви коли-небудь задумувалися над тим, що ви бачите? Чи все з побаченого ви сприймаєте? Чи можете все бачити? Я знаю відповідь на ці питання. Більше того, я бачу те, чого не бачать звичайні люди.

Скільки разів ви чули вислів: «Надягнув рожеві окуляри»? Багато, правда? Але нам варто дещо підправити.

 У нашому світі людина народжується зі здатністю бачити людей і світ справжнімі, однак, втрачає цю здібність приблизно за місяць після народження. Звичайно, є й винятки. Такі як я. Ми, так би мовити, можемо бачити душу, мрії, надії, а інколи можемо навіть читати думки. До певного моменту я думала, що мені пощастило. Я не була телепатом, не могла бачити чиєсь майбутнє, справжні наміри чи бажання. Зате бачила мрії. Вони такі солодкі. Транслюються на райдужці ока, наче міні-відео. Можете уявити собі, що деякі люди мріють просто скуштувати зеленої чи чорної цукрової вати. Такоже я могла відразу зрозуміти, чи має ця мрія можлівість здійснитися і чи скористається її власник цією можливістю. Просто відчувала це.

Але, мабуть, найгірше бачити ступінь «забрудненості» людини, її погляду на життя. В ідеалі, під час підліткового переходу яскрава дитяча плівка перед очима віцвітає, тьмяніє, і у дорослої людини залишається тільки її відблиск. Однак, світ, знову ж таки, не без винятків. Існують і такі люди, для яких цей перехід був занадто разючим чи його взагалі не було. У першому випадку плівка чорніє. Такі люди керуються стереотипами, злістю, заздрістю, ненавистю, скнарістю ... Загалом, вони уособлюють більшість негативних рис людства як виду. У іншому - залишається яскравою, дитячою. Такі особи дуже веселі, щирі, добрі, безтурботні, беззахистні перед жорстоким Сірим суспільством. Їх світ ідеалізованій. Такими - Яскравими - є мої батьки. Я так раніше думала...

Насправді мої батьки неймовірні. Моє дитинство було безтурботним і завжди веселим завдяки їм. Бо маленька дівчинка завжди відчувала людську душу по-справжньому, чомусь довго не могла знайти собі друзів і жити так, як і її батьки.