Лист до минулого
Прости і забуть
Ті літа вже не вернуть.
Ти пробач, не твоя
І більше не буду нею я.
Знаю, це боляче чути, проте все скажу,
Прости, все розкажу.
Вже не пам’ятаю дня, коли були щасливі,
Ті дні були такі зрадливі.
Усе майнуло й пройшло, нічого не залишивши,
Лиш біль полишивши,
А решта розтануло у пустоті.
І всі ті дні в нашій сліпоті
Зникли, як і не було.
У нас все було,
Але ми цього не цінували,
Гралися та зневажали.
Наші почуття в минулому.
Ти знаєш, у моєму
Серці вже пустота,
І в минулому вся ця сліпота.
Я ж розплющила очі і побачила життя,
Яке ми не помічали, буття,
До якого нам було байдуже.
Все змінилося, ти знаєш,
Хоч почуття щодо цього ховаєш.
Знай ти мені не байдужий,
Проте все ж уже чужий.
Ти мій колишній, моє минуле,
Я б зосталася, але
Майбутнє вже мене чекає,
Хоч думку про тебе моє серце не полишає.
Я більше не можу говорити,
Відчувати, чути.
Слова лиш почуття звук,
Почуття - душі крик.
Усе в минулому..
Прощавай, мій колишній,
Мій новий чужий.
Про тебе ж не забуду я,
Хоч як захочу я.
Але все в минулому,
Нове почуття у серці моєму.
Прощавай! Більш не з’являйся!
Більш нічого не кажи й не бійся!
Усе в минулому..
20.07.19
2019-07-21 11:51:15
1
0